Жизнеописание Петра Степановича К.

Західні райони Харківської області бідні на поверхневі грунтові води, тому там просвердлено артезіанські свердловини. Ці свердловини не звичайні, вода з них сама піднімається вище поверхні землі. Труби в цих свердловинах закінчуються над поверхнею землі метрів на три і з загнутими до низу кінцями. Ото водичка з них сама собі й тече день і ніч. I витікае її, як я підрахував, неменше як п'ятнадцять мільйонів літрів за одну добу. Це 1,5 мільйонів відер на добу, які задають величезної шкоди населению і державним установам тим, що заливають великі площі городніх і орних земель, а головне, утворюють антигігіенічні умови для населения. I до того ж ця вода, можливо, є придатною не лише для питних та господарчих потреб, але вона й лікувальна. Вивчивши цю справу, я, по своїм службовим обов'язкам, не міг не підняти питания про заборону хижацького методу експлуатації артезіанських свердловин і про влаштування на них водорозбірних колонок. 3 цього й почались мої злі пригоди. Мене вигнали з роботи. А після цього, як я не складав зброї,мене переслідували, хто тільки не лінувався…[7].

Петра Степановича самого, как мы знаем, не раз увольняли со службы, этим его трудно было удивить. Сейчас он, правда, работал, но все-таки посчитал нужным дать понять Грищенко, что и у агрономов жизнь не легкая, не у одних гидрологов.