Зібрання творів

[259] Лот або дномір — прилад для вимірювання глибини моря, річки або іншої водойми.

[260] Антропофаг — людина, яка їсть людське м’ясо; людожер, канібал.

[261] Кларк Ештон Сміт завершив написання цього оповідання у лютому 1935 року. Вперше його було опубліковано у Weird Tales в червні 1936 року, проте у скороченому вигляді, адже головний редактор цього часопису хотів, аби Сміт скоротив описи та переробив кінцівку на більш оптимістичну. Текст, наведений у цій книжці, є повною версією твору і походить з оригінального оповідання Сміта з деякими авторськими правками, які він зробив уже після публікації у Weird Tales.

[262] Пілон — первісно — масивна башта у вигляді зрізаної піраміди, що зводилася перед давноьоєгипетськими храмами обабіч порталу; згодом — архітектурний термін на позначення масивних, зде- більшого прямокутних колон, які служать опорою для арок, склепінь або правлять за оздобу обабіч в’їздів чи входів до парків, садів, на мости тощо.

[263] В оригіналі — mummia — термін, який в історії медицини означав як мінеральну смолу, так і розтовчені на порошок тіла мумій. Мінеральна смола знана також під назвою муміє́.

[264] Какодемон — злий дух, який в уявленні давніх греків протиставлявся нейтральним або добрим духам, яких називали, власне, демонами.

[265] Пулени (від фр. poulaine) — чоловіче взуття з надзвичайно довгими носаками, що було популярне серед заможних верств середньовічної Європи у XII–XV cт. Носаки пуленів часом сягали завдовжки 45 см і більше і, щоб мати змогу вільно ходити, їх доводилося припинати до черевика або до гомілки ланцюжком. Пулени були вкрай непрактичні, головним їхнім призначенням було підкреслення високого соціального статусу власника.

[266] Пулени (від фр. poulaine) — чоловіче взуття з надзвичайно довгими носаками, що було популярне серед заможних верств середньовічної Європи у XII–XV cт. Носаки пуленів часом сягали завдовжки 45 см і більше і, щоб мати змогу вільно ходити, їх доводилося припинати до черевика або до гомілки ланцюжком. Пулени були вкрай непрактичні, головним їхнім призначенням було підкреслення високого соціального статусу власника.

[267] Аррак — дистильований алкогольний напій з ферментованого соку квітів кокосу або цукрової тростини, зазвичай виробляється на Індійському субконтиненті та в Південно-Східній Азії.

[268] Кістянка (англ. drupe) — однонасінний м’ясистий плід з твердою дерев’янистою кісточкою і соковитим, сухим або волокнистим зовнішнім шаром.

[269] Дерево та його назва є вигадкою Кларка Ештона Сміта.

[270] Баядерка (фр. bayadère — «танцівниця») — європеїзована форма індійського слова девадасі (санскрит: «служниця бога») — термін, яким в Індії позначалися професійні храмові танцівниці та куртизанки, а також мандрівні танцівниці.

[271] Анакреонтична поезія — жанр поезії, в якому панує життєрадісне світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, кохання. Названа на честь засновника жанру, давньогрецького поета Анакреонта (бл. 570 до н. е. — бл. 485 до н. е.), якого вважають співцем любові та вина.

[272] Кварта (від лат. quarta — «чверть») — одиниця об’єму (місткості). Американська кварта для рідин становить 0,9463 дм3.

[273] Сибарит (від назви давньогрецької колонії на півдні Італії, званої Сибаріс і знаної своїм багатством і розкішшю) — людина, що любить розкіш і задоволення; український відповідник — розкошолюб, розкішник.

[274] Себто меланхолія — термін, запроваджений давньогрецьким лікарем Гіпократом (бл. 460 до н. е. — бл. 370 до н. е.) і до початку XX ст. застосовуваний на позначення пригнічених станів психіки, що характеризувалися похмурим, важким, тужливим настроєм, які пояснювалися надміром жовчі в організмі.

[275] Тисові дерева вважаються символом смутку, адже їх часто саджали на церковних цвинтарях.

[276] ½ галона дорівнює 1,89 л.

[277] Лупанар або лупанарій (лат. lupānar або lupānarium) — у Давньому Римі — дім розпусти, бордель, розміщений в окремій будівлі. Назва походить від лат. lupa — «вовчиця» — цим словом у Римі називали повій.

[278] Симпосій — ритуалізований бенкет у Давній Греції, що супроводжувався буйними веселощами і був важливою складовою чоловічого дозвілля.

[279] Кларк Ештон Сміт написав цей твір восени 1952 року, а вперше його було надруковано 1953 року в травневому числі Weird Tales. «Мортилла» — останнє завершене оповідання з циклу «Оповіді про Зотік» (у своєму нотатнику, «Чорній книзі», Сміт зазначив назви ще кількох історій, які так ніколи й не були дописані). У цьому творі автор, вочевидь, змальовує в образі Фамурзи свого старшого друга і наставника — поета Джорджа Стерлінґа, а самого себе зображує в ролі юного поета Вальзейна, якому набридли втіхи життя і який шукає серед буденності джерела тих прекрасних і нереальних світів, які являються йому уві сні.

[280] Містеріарх — давньогрецький термін, який дослівно означає особу, що керує релігійними таїнствами — містеріями.