Зустрiч з тиранозавром

Персi пробурчав щось крiзь зуби. Останнiм часом вiн все частiше огризався пiвголосом, бурмочучи незрозумiлi слова.

Ми цiлий день лазили по прибережних зарослях. Багато разiв переходили вбрiд мiлкi протоки, "прочесали" очерети на березi озера, але не зустрiли нiчого, крiм крокодилiв i змiй.

Минуло ще кiлька днiв. Порадившись, ми вирiшили роздiлитись на групи, щоб охопити бiльшу площу. Я взяв собi за помiчникiв Квалi i ще двох чорних воїнiв - Н'Кора i Мулу. Це були стрункi, веселi хлопцi з приплюснутими носами i товстими губами, дуже схожi один на одного. Вони були прикрашенi хитромудрою татуїровкою, що нагадувала малюнки художникiв-абстракцiонiстiв.

Вчотирьох сходили великий кусок саван та берега на пiвденний схiд вiд табору. Надiялися, що знову почуємо дивнi голоси "злих духiв" . Однак очерети мовчали.

Я вже кiлька разiв пропонував повернутися до головного табору i шукати там, де ми вперше почули голоси "злих духiв" , але' Квалi твердив, що на успiх можна розраховувати тiльки тут, бiля озера.

- Чекати, начальник, треба чекати, - наполягав вiн.

I ми продовжували пошуки в районi озера…

Настала чергова недiля. Персi Вуфф i Джонсон залишилися в Таборi, а я вирiшив зробити невеликий маршрут по долинi рiки вище водопаду, щоб оглянути геологiчний розрiз плато. Квалi охоче погодився супроводжувати мене. Я озброївся карабiном, пiстолетом i геологiчним молотком, Квалi повiсив за спину рюкзак, i ми вирушили.

Я оглядав оголенi скелi, коротко описував їх. Квалi вiдбивав зразки. Вiдiйшовши кiлометрiв десять вiд табору, ми влаштували привал. Їли м'ясо смажених качок i запивали холодною водою з джерела. Потiм я прилiг у тiнi скелi i непомiтно задрiмав. Розбудив мене Квалi.

- Дивись, начальник, - сказав негр, простягуючи якийсь блискучий предмет. - Квалi знайшов це в камiннi.

Вiн тримав у руках рештки кiнокамери. Камера була розплющена, немов по нiй били важким каменем. Касети не було. Збоку збереглась фабрична марка "Вiльд, 1957 рiк" .

- Де ти її взяв?

- Пiдемо, Квалi покаже.

Неподалiк вiд мiсця, де лежала камера, я знайшов серед камiння осколки об'єктива.

Квалi, побачивши, що знахiдка зацiкавила мене, продовжував пошуки. Незабаром я почув його крик. Негр сидiв метрiв за десять вище вiд мене, пiд самiсiньким обривом. Над ним громадилася майже вертикальна стiна ущелини. Квалi щось показував. Я пiднявся до нього, i вiн простягнув розплющене кiльце об'єктива.

- Тут лежало, - пояснив Квалi, показуючи пальцем, де пiдняв кiльце.

Я роздивився i… зрозумiв.

- Апарат кинутий звiдти, - мовив я, - з обриву. Вiн пролетiв над рiкою, вдарився тут, розбився, кiльце залишилось, апарат же вiдскочив до камiння.

Квалi закивав головою.

Ми перейшли рiку - i подерлися на крутий схил.

Через кiлька хвилин ми стояли на краю ущелини, над тим мiсцем, де Квалi знайшов кiнокамеру. Тут простягався зелений лужок, оточений химерними червонуватими скелями.

Квалi пiдняв великий камiнь i шпурнув в ущелину. Камiнь пролетiв над рiкою, вдарився об карниз, на якому було знайдено кiльце об'єктива, розбився, i осколки скотились до того мiсця, де лежала кiнокамера.

- Все правильно, - мовив я.

На краю лужка ми знайшли залишки вогнища.

- Коли його палили? - запитав я свого супутника. Квалi замислився. Вiн розсунув молоду траву, що вже виросла на попелищi, розтирав у пальцях перемiшаний з попелом червонуватий грунт. Знайшов кiлька вуглинок, спробував їх на зуб.

- Мiсяць п'ять-шiсть разiв встиг народитись, - сказав вiн нарештi,

Ця дата спiвпадала… Тепер треба було переконатися, що нещасний Грдичка справдi був тут з другим бiлим.

- А чи не скаже Квалi, скiльки чоловiк палили це вогнище? - спитав я.

Молодий негр похитав головою. Потiм почав повзати по лужку, дослiджуючи попелище. Я, старанно обшукавши поляну i не знайшовши нiчого цiкавого, сiв на камiнь i чекав.

Нарештi Квалi пiдвiвся i пiдiйшов до мене.

- Квалi думай так. Люди тут були два рази. Квалi знайшов друге вогнище. Один раз був два бiлий i негри. Другий раз- два бiлий. Один бiлий курив люлька, Другий - папiроса, ось, - Квалi простягнув менi паперовий мундштук, на якому можна було розiбрати малюнок чеського лева i напис "Брно" .

- Один бiлий носок черевика з жовтий цвях, - Квалi показав менi головку цвяха. Такими цвяхами американськi мисливцi пiдбивають пiдошви чобiт. - Один бiлий мав великий карабiн, - Квалi простяг кулю великого калiбру.

- А як ти дiзнався, що тут були бiлi i негри! - з сумнiвом спитав я.

- Бiлий не гризе кiстки, негр гризе, - пояснив Квалi. - Один вогнище їв бiлий i негр… Другий вогнище їв бiлий. Негр не їв.

- Так. А яке вогнище було ранiше?

- Те, де їв бiлий i. негр…

- Куди ж дiлися негри?

- Квалi не знає, начальник.

- Менi здасться, - повiльно проказав я, - що один бiлий тут убитий… Той, у кого був апарат. Треба це перевiрити.

- Як перевiрити?

- Знайти його тiло чи скелет.

- Як знайдеш? - заперечив Квалi. - Дуже багато гiєна. Гiєна нiчого не залишив.

- А все-таки спробуємо. Квалi дуже хороший слiдопит.

Негр гордо випростався.

Однак цього разу навiть мистецтво Квалi виявилось безсилим. Бiльше ми не знайшли нiчого.