Читаем 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди полностью

Ключ до збереження своїх сил — це впевненість у тому, хто ви є, та у вашому виборі, незважаючи на людей та умови.

ЧОМУ МИ ДАРМА РОЗДАЄМО СИЛИ

Лорен дала зрозуміти свій намір бути дійсно гарною людиною, та добра дружина в її уявленні за будь-яку ціну має терпіти свекруху. На її думку, прохання більше не приходити було виявом неповаги, та Лорен вагалася, чи висловлювати скрив­джені почуття. Жінку навчали «підставляти другу щоку» у відповідь на погане ставлення. Але зі сторонньою допомогою вона усвідомила, що здорові обмеження та зло чи непошана — не те саме. Навпаки, межі дозволеного в оселі пішли на користь родині та знизили навантаження на душевні сили матері.

Нехтуючи дотриманням власних здорових емоційних та фізичних меж, ви ризикуєте розпорошити свої сили на інших людей. Імовірно, ви не наважуєтеся сказати ні, коли сусід просить про послугу. Чи, може, страшно підняти слухавку, бо телефонує друг, який знову жалітиметься, але усе одно ви відповідаєте на дзвінок? Щоразу уникаючи відмовитися від справи, яку дійсно не хочете робити, ви витрачаєте сили. Без жодної спроби задовольнити власні потреби ви дозволите іншим користуватися вашими ресурсами.

Відсутність меж в емоційній сфері може так само загрожувати наслідками. Не подобається чиєсь ставлення, але ви залишаєте обурення невисловленим — будьте певні, ви щойно передали владу над власним життям іншій людині.

СКЛАДНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОЗПОРОШУВАННЯМ СИЛ

Лорен дозволяла свекрусі вирішувати, який саме вечір вона матиме сьогодні. З появою Джекі невістка відчувала гнів та безнадію через усвідомлення того, що вже не вдасться провести час із дітьми якісно. Коли ж свекруха не відвідувала родину, Лорен було значно спокійніше. Вона дозволяла стосункам з Джекі втручатися як у шлюб, так і у свої взаємини з дітьми.

Замість проводити час розмовляючи із друзями та чоловіком на приємні теми жінка витрачала сили, нарікаючи на свекруху. Вона навіть помітила за собою бажання іноді затримуватися на роботі, коли дізнавалась про майбутній візит Джекі, бо повертатися додому не хотілося. Що далі вона віддавала сили свекрусі, то безпораднішою ставала щодо виправлення ситуації.

Існує багато труднощів, що супроводжують марнування сил:

Ваші почуття залежать від інших людей. Роздаючи душевні сили, ви стаєте цілком залежними від зовнішніх умов та людей у регулюванні емоцій. Життя вподібнюється до американських гірок: коли справи йдуть добре — настрій чудовий, варто обставинам змінитися — ось зміни і в думках, відчуттях та поведінці.

Ви дозволяєте іншим визначати вашу самооцінку. Наділивши сторонніх владою визначати вашу самооцінку, їм ніколи не догодиш. Вам не стати кращими за чиєсь уявлення про себе та не задовольнити потребу в добрій славі, якщо «почуватися добре» дорівнює «залежати від думок інших».

Ви уникаєте вирішення дійсної проблеми. Розпорошування сили призводить до відчуття безпорадності. Замість зосередитися на можливому вирішенні проблеми ви швидко знаходите виправдання.

Ви стаєте жертвою обставин. З водійського крісла власного життя ви пересаджуєтеся на пасажирське сидіння та жалієтесь, що з цими людьми погано почуваєтеся, вони змушують робити та казати речі, які не дуже вам до вподоби. Замість нести відповідальність за власний вибір ви звинувачуєте інших.

Ви набуваєте високої чутливості до критики. Здатність оцінювати критичні слова зникає. Навпаки, ви сприймаєте усі відгуки від будь-якої людини близько до серця та надаєте їм більшого значення, ніж вони на те заслуговують.

Ваші цілі лишаються поза вашою увагою. Вам не вдасться побудувати життя за своїм вподобанням, якщо цілі буде ставити хтось інший. Неможливо успішно йти до цілей, коли будь-хто владний втручається та заважає на цьому шляху.

Ваші стосунки руйнуються. Відмовчуватися, коли вам дошкуляють, чи дозволяти грубо зазіхати на власне життя — це найкоротший шлях до обурення на цих людей.

ПОВЕРНІТЬ СОБІ СИЛИ

Без упевненості у собі самооцінка цілком може залежати від ставлення інших. А якщо ви їх ображаєте? А що, коли ви їм більше не подобаєтеся? За розумних обмежень деякий вплив може бути відчутним. Але з міцною самодостатністю стане ясно, що можливо стерпіти усі наслідки.

Лорен відкрила, що може поводитися зі свекрухою твердо, але не грубо. Хоча перспектива з’ясування стосунків і лякала до тремтіння, Лорен із чоловіком висловили Джекі своє занепокоєння разом. Спочатку вона обурилася на прохання не гостювати щовечора. Окрім того, Джекі намагалася оскаржити те, що в гостях віднині не можна різко коментувати правила Лорен для дітей. Але з часом свекрусі довелося пристосуватися до нових порядків, бо вона хотіла навіду­ватись до їхньої оселі.

ВИЗНАЧТЕ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАБИРАЮТЬ ВАШІ СИЛИ

Перейти на страницу:

Похожие книги

Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты
Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты

Как мозг порождает надежду? Каким образом он побуждает нас двигаться вперед? Отличается ли мозг оптимиста от мозга пессимиста? Все мы склонны представлять будущее, в котором нас ждут профессиональный успех, прекрасные отношения с близкими, финансовая стабильность и крепкое здоровье. Один из самых выдающихся нейробиологов современности Тали Шарот раскрывает всю суть нашего стремления переоценивать шансы позитивных событий и недооценивать риск неприятностей.«В этой книге описывается самый большой обман, на который способен человеческий мозг, – склонность к оптимизму. Вы узнаете, когда эта предрасположенность полезна, а когда вредна, и получите доказательства, что умеренно оптимистичные иллюзии могут поддерживать внутреннее благополучие человека. Особое внимание я уделю специальной структуре мозга, которая позволяет необоснованному оптимизму рождаться и влиять на наше восприятие и поведение. Чтобы понять феномен склонности к оптимизму, нам в первую очередь необходимо проследить, как и почему мозг человека создает иллюзии реальности. Нужно, чтобы наконец лопнул огромный мыльный пузырь – представление, что мы видим мир таким, какой он есть». (Тали Шарот)

Тали Шарот

Психология и психотерапия