202ff88f10eee3b25bf1f016f1e62c64

Хм. -- Шевановський усе ще розглядав маленькі флакони та баночки. -- Нам ще знадобиться кров для вампірських ротів.

-- Ми привезли це, -- сказав бородань, показуючи на пластиковий глечик з червоним кукурудзяним сиропом на підлозі. Достатньо для постановки масового вбивства.

-- Дуже добре. Щодо відсутності костюмерки. -- сказав Шевановський, звертаючись до Циммермана, -- ми працюватимемо з тим, у що актори одягнені. Можливо, забруднимо одяг, при потребі розірвемо деякі лахи. Вони не будуть проти, їм відшкодують. Тепер вибачте нам, Ерік і я повинні знайти належне приміщення.

-- Гей, чувак, -- звернувся бородач до Шевановського, -- атмосферне місце ви вибрали. Мені воно подобається.

-- Ага, -- погодилася дівчина. -- дуже круто.

-- Споріднені душі, -- із задоволенням сказав Шевановський, опускаючись сходами, опираючись на тростину й протягнувши Еріку руку задля додаткової опори.

-- У вас немає ліхтарика? -- запитав Циммерман. -- Підійдіть до іншої вантажівки та візьміть там. Заждіть... візьміть мій, у ньому конус більший. -- Ерік прийняв "бичаче око", ліхтар, з великою лінзою. -- Вони готові встановити свічки там, де вам треба. Тож де цей пожежний інспектор, який мав би тут бути?

-- Очевидно, він ще не прибув. Можливо, його хлопець захворів?

-- Нагадай мені посміятися з цього на наступному тижні. -- Циммерман з надією подивився на Еріка, з останнім благанням у погляді відмовитися від цієї безглуздої та небезпечної авантюри, але вмить опустив його на землю і рухом руки вказав на Вістлер. -- Та йдіть вже, -- сказав він. Від згадки про солідний грошовий чек, і всі його протести вщухли.

Ерік і Шевановський перетнули спустошену землю. Вони піднялися кам’яними сходами, почорнілими від полум’я. Ґанок -- величезна споруда, усипана вигорілими предметами -- похилився на один бік, та пішли за світлом у темряву, Шевановський надалі опирався на Еріка. Усередині, Ерік підняв голову і побачив зорі та напівмісяць за заплутаним гіллям.

-- Будьте обережні, тримайтесь лівіше, -- мовив чоловік із ліхтариком. -- Там дірка в підлозі.

Двоє людей продовжували йти вперед. Світло ліхтаря, у руці Еріка, тіпалося у різні боки. Йому здалося, що він відчуває їдкий сморід диму давноминулої пожежі, яка знищила щонайменше половину готелю. Попереду стояв молодий чоловік і вродлива, надто худа дівчина, і курили дуже маленьку цигарку. Юнак щось сказав, а дівчина захихотіла.

-- Ех, молодість, -- зауважив режисер продовжуючи йти далі. -- Вони пропустили багато цікавого до того ж не усвідомлюючи цього.

Попереду світло ліхтаря вихопило розтрощені та перекинуті гральні столи, а від піаніно залишився лишень каркас. В промені ліхтаря виринули настінні каракулі, графіті та непристойні малюнки на стінах. Брудним ганчір’ям висіли гардини. Ліхтар Еріка освітив широкі сходи, що губилися в непроглядній темряві й хтось обережно опускався ними освітлюючи собі дорогу власним ліхтариком.

-- Підіймемося сходами? -- запитав Ерік.

-- Ні, вниз. Я шукаю двері до підвалу. Там повинна бути бетонна або кам'яна підлога і не потрібно буде хвилюватися, що хтось провалиться. Ідіть но сюди.

Вони знайшли вхід у підвал, хоча двері були зірвані з петель. Ерік вважав, що сходи виглядають ненадійними... але їм на зустріч, освічуючи собі дорогу ліхтариками, підіймалися двоє людей.

Там, унизу, досить просторо, -- сказав вродливий молодий чоловік, й Ерік подумав, що його б взяли на будь-яку з головних ролей американської "мильної опери". На стільки ж приваблива молода жінка трималася за його руку. -- Моторошно, -- сказала вона. -- І пахне там зле. Чия це була ідея?

-- Вам варто піти в гримерну, -- відповів Шевановський, і обидва актори пройшли повз. -- Давайте підімо повільно, -- сказав він Еріку.

У підвалі підлога справді була бетонною, і, за винятком купи зламаних меблів, спалених предметів і неприємного запаху, як було сказано, все виглядало так, на що Шевановський і сподівався. Світло промацувало темряву, в одному напрямку знайшло кут, в іншому -- товсті дубові балки над головою, а ще далі, була лиш темрява. -- Ах! -- Шевановський постукав тростиною по підлозі. -- Ми на місці! Наше "належне" приміщення. Нам потрібно прибрати його від сміття, але я думаю... а Ви, що Ви думаєте?

-- Ви ж Режисер.

-- А Ви основна зірка.

-- Смердить тут.

-- Але ж "місце атмосферне", як зауважив гример. Ідеальне. Я вважаю, що всі фаховці, які живуть коштом гонорарів, можуть кілька годин поспіль витримувати запах мертвого готелю. Згодні?

Ерік погодився. Містер Шевановський мав рацію.. -- місце вибране ідеальне.

-- Гаразд. Давайте пройдімося ще раз цими сходами й нехай Бог змилується над моїми старими ногами.