a9iqnian

The red-haired elf looked at her, eyes going wide. “No… We came… this far,” he hissed.

Рудий ельф подивився на неї, широко розплющивши очі. — Ні... Ми приїхали... Так далеко, — прошипів він.

Elfie hissed back, shutting him down. “You were not ready,” he said through gritted teeth. “But Cerithil Hunters you are, that I will give you. Now stand down. I taught you better than to rush into a hopeless fight.”

— прошипів Елфі у відповідь, зачиняючи його. — Ви не були готові, — сказав він крізь зуби. — Але ж ви Церітіл Мисливці, що я вам подарую. А тепер встаньте. Я навчив тебе краще, ніж кидатися в безнадійну боротьбу».

Ilea kept pummeling the gates. She saw that Elfie was struggling to reform his barriers as the two Praetorians hammered into them. He stepped back as a scythe moved past his face, only partially deflected by his defenses. The other Praetorian slammed his mace into the barriers with terrible strength, cracks already forming.

Ілея продовжувала бити ворота. Вона побачила, що Елфі щосили намагається виправити свої бар'єри, в той час як два преторіанці врізалися в них. Він відступив назад, коли коса пройшла повз його обличчя, лише частково відхиляючись від його захисту. Інший преторіанець зі страшною силою вдарив булавою об бар'єри, і вже утворювалися тріщини.

Ilea kept healing the three, taking care of the worst injuries before she finally opened a hole large enough to get the unconscious Neiphato through. Guardians would be waiting out there, but she’d rather have the injured elves face the lower-leveled machines than keep them in here.

Ілея продовжувала лікувати трьох, лікуючи найгірші травми, перш ніж нарешті відкрила отвір, достатньо великий, щоб протягнути непритомного Нейфато. Вартові чекали б там, але вона воліла б, щоб поранені ельфи зіткнулися з машинами нижчого рівня, ніж тримали їх тут.

“You want purpose? Want to prove to your teacher what you’ve learned after all these months? Then go and protect him. There’s a flood of Taleen out there – we can’t fight if this place is swarmed,” Ilea said to Heranuur.

"Ти хочеш мети? Хочете довести вчителю, чого ви навчилися за всі ці місяці? Тоді йди і захищай його. Там повінь Талін – ми не можемо воювати, якщо це місце кишить», – сказала Ілея Херануру.

She saw the conflict in his eyes as he glanced between her and the Praetorians. Finally, he looked at Elfie as he stood with both arms raised, a dome-like barrier protecting them all from the magic of the Praetorians.

Вона побачила конфлікт в його очах, коли він глянув між нею і преторіанцями. Нарешті він подивився на Елфі, яка стояла з піднятими обома руками — куполоподібним бар'єром, що захищав їх усіх від магії преторіанців.

Finally, he hissed and grabbed Neiphato. “And what will you do?”

Нарешті він зашипів і схопив Нейфато. — А що ти будеш робити?

Ilea turned away from him and joined Elfie at his side. “Finish what you started.”

Ілея відвернулася від нього і приєдналася до Елфі. «Доведи розпочате до кінця».

Heranuur hissed one more time before he left, Goldie following behind with a hiss of his own. They were defeated, but she wasn’t sure they’d really understood.

Геранур прошипів ще раз, перш ніж піти, а Голді пішла за ним із власним шипінням. Вони зазнали поразки, але вона не була впевнена, що вони дійсно зрозуміли.

It didn’t matter now. She was here, and so were these machines.

Тепер це не мало значення. Вона була тут, і ці машини теж.

Ilea cracked her neck. “How long until they break through?”

Ілея тріснула шиєю. — Доки вони прорвуться?

Elfie grinned and went down to one knee. His breathing was ragged, his veins were dark and visible, there was sweat on his brow, and her healing had no effect. She could tell that his whole body was in turmoil, but there was nothing for her healing to fix. Whatever was happening to him, it had to happen.

Елфі посміхнулася і опустилася на одне коліно. Його дихання було уривчастим, вени були темними і видимими, піт був на лобі, і її загоєння не мало ніякого ефекту. Вона помітила, що все його тіло було в сум'ятті, але її зцілення не могло нічого виправити. Що б з ним не відбувалося, це повинно було статися.

“You don’t look so good, friend,” Ilea said as she prepared to fight, cracks forming on the barrier with the Praetorians’ next strike.

— Ти не дуже добре виглядаєш, друже, — сказала Ілея, готуючись до бою, і з наступним ударом преторіанців на бар'єрі утворилися тріщини.

He hissed. “Then we’d better finish this quickly.”

— прошипів він. — Тоді нам краще закінчити це швидше.

Ilea glared at the cold eyes of the Praetorians and smiled.

Ілея глянула на холодні очі преторіанців і посміхнулася.

Her smile grew as two new figures appeared next to her. One made of metal, one pulsing with purple energy.

Її посмішка зросла, коли поруч з'явилися дві нові постаті. Один зроблений з металу, інший пульсує фіолетовою енергією.

“Good to see you made it too,” she said, skeletons rising slowly from the floor nearby as metal spikes hovered toward the machines.