a9iqnian

The time it needed to adjust was enough for Ilea to recover, though the corrosion continued to burn into her skin behind the newly formed armor. One leg down, five to go. She smiled to herself, wondering for a moment why she’d feared them in the first place. Just another monster to fight and kill.

Часу, необхідного для адаптації, було достатньо, щоб Ілея відновилася, хоча корозія продовжувала випалювати її шкіру за новоствореними обладунками. Одна нога вниз, п'ять йти. Вона посміхнулася сама до себе, на мить здивувавшись, чому вона взагалі їх боїться. Просто ще один монстр, з яким можна битися і вбивати.

She focused her mind again, jumping back to avoid another strike as Maro started working on its second leg.

Вона знову зосередилася на думці, відскочивши назад, щоб уникнути ще одного удару, коли Маро почав працювати над другою ногою.

She fought in a trance now, teleporting through the hall and striking at both machines to distract them from the others and damage their shields. Elfie’s curse magic burned through the shields, his barriers deflecting blows aimed at anyone in the group.

Тепер вона билася в трансі, телепортуючись по залу і завдаючи ударів по обох машинах, щоб відволікти їх від інших і пошкодити їх щити. Магія прокляття Елфі пропалювала щити наскрізь, а його бар'єри відбивали удари, спрямовані на будь-кого з групи.

Maro got some distance from the Praetorians now with Ilea getting the attention of the mace wielder, precise and bright beams of death magic cutting into shield and steel alike. Another leg snapped, and then another.

Тепер Маро віддалився від преторіанців, а Ілея привернула увагу володаря булави, точні та яскраві промені магії смерті врізалися як у щит, так і в сталь. Клацнула ще одна нога, а потім ще одна.

Ilea was pushing all of her skills as far as they went, sacrificing health whenever possible to get another boost from her aura. Maro sent his remaining skeletons toward the mace-wielder when its fourth leg snapped, causing the machine to collapse.

Ілея докладала всіх своїх навичок до кінця, жертвуючи здоров'ям, коли це було можливо, щоб отримати ще один поштовх від своєї аури. Маро направив решту скелетів до володаря булави, коли його четверта нога зламалася, внаслідок чого машина впала.

“I’ll keep it occupied!” he shouted.

«Я займу його!» — кричав він.

The Praetorian had two legs and arms remaining as it dragged its massive body across the floor toward them, the grinding noise overshadowed by the sound of their magics, everyone now focused on the scythe-wielder, spells occasionally flashing in from the entrance as well.

У преторіанця залишалися дві ноги й руки, коли він тягнув своє масивне тіло по підлозі до них, скрегіт затьмарювався звуком їхніх магій, усі тепер зосереджувалися на володарі коси, а з входу час від часу промайнули й заклинання.

Ilea punched the barrier when she saw a wall of wood growing in front of the machine. A moment later, both the praetorian’s scythes were entangled and lodged within. Already done out there? she thought as she kept up her attacks.

Ілея пробила бар'єр, коли побачила, що перед машиною росте дерев'яна стіна. За мить обидві коси преторіанця заплуталися і застрягли всередині. Вже готово? — думала вона, продовжуючи атакувати.

When the Praetorian managed to rip out one of the scythes, slashing it in her direction, Ilea dodged. Purple beams cut into the creature, curse magic enveloping its torso, metal spikes and explosions ripping into its barriers, the wooden wall groaning as it expanded to keep the machine right there.

Коли преторіанці вдалося вирвати одну з кос, розрубавши її в її бік, Ілея ухилилася. Фіолетові промені врізаються в істоту, магія прокляття огортає її тулуб, металеві шипи та вибухи розривають бар'єри, дерев'яна стіна стогне, розширюючись, щоб утримати машину прямо там.

Jumping back, Ilea avoided another strike from the scythe aimed at her face. She felt the air pressure change as it flashed by, scraping against her ashen armor. Then, finally, the machine tore itself out from the wood, now able to use both weapons.

Відскочивши назад, Ілея уникла чергового удару коси, спрямованого їй в обличчя. Вона відчула, як змінюється тиск повітря, коли він промайнув повз, шкрябаючи об її попелясту броню. Потім, нарешті, машина вирвалася з дерева, тепер здатна використовувати обидві зброї.

It focused on her, building more speed with each swing of its scythes. Ilea was forced to teleport, blinking behind the machine and targeting one of its hind legs. She raised her arms when the Praetorian turned quickly, its movements lithe, before it brought its scythe down into her shoulder, the other blade cutting into her side. Both punched through her ash and skin, digging deeper as its green eyes stared at her.