Аеропорт

Одного разу (цей випадок і досі згадують працівники авіакомпанії) Джо Патроні покинув свою роботу і, не сказавши нікому ні слова та ні з ким заздалегідь не проконсультувавшись, сів за штурвал одного літака та відправився до Нью-Йорка. З собою він прихопив один пакунок. Прибувши, Джо спочатку автобусом, а потім на метро дістався до штаб-квартири авіакомпанії «Олімпіан», що в Мідтауні[35] Мангеттену, де, без будь-яких оголошень чи прелюдій, ввірвався в кабінет президента компанії. Розкривши пакунок, він поклав маслянистий, розібраний карбюратор на бездоганний президентський стіл.

Сам президент, який ніколи ні сном ні духом не чув про Джо Патроні і з яким ніхто ніколи не бачився без попередньої домовленості, нетямився з люті, поки Джо йому не сказав: «Якщо хочете, щоб кілька ваших літаків не долетіли до своїх місць призначення, вперед, виженіть мене. Якщо ж ні, сядьте та послухайте».

Президент сів — поки Джо Патроні запалював сигару — та вислухав. Пізніше він викликав свого віцепрезидента з інженерних питань, який опісля наказав провести механічну модифікацію, що нейтралізувала небезпеку обледеніння карбюратора під час польоту, яку Патроні обстоював — безуспішно, перебуваючи на низьких рівнях, — уже кілька місяців.

Пізніше Патроні дістав офіційну подяку, а сам інцидент став ще одним додатком до й без того багатого фонду історій італійця. Незабаром Джо підвищили до старшого керівника, а за кілька років він дістав важливу посаду начальника служби технічного обслуговування в Міжнародному аеропорту Лінкольна.

Ходили також поголоски, що стосувалися особистого життя, а саме, що Джо Патроні кохається зі своєю дружиною Марі так само часто, як інші чоловіки насолоджуються передвечірнім аперитивом — тобто більшість ночей. Це була правда. До речі, саме цим він був зайнятий, коли з аеропорту надійшло телефонне повідомлення про реактивний літак «Аерео-Мехікан», який попросив допомоги у «ТВЕ».

Та ж чутка стверджувала: Патроні кохається так само, як і робить усе інше у своєму житті — з довгою тонкою сигарою, що безтурботно стирчить з кутика його рота. Це ж неправда, принаймні тепер. Марі, після того як впоралася з кількома загораннями подушок під час ранніх років їхнього шлюбу — завдяки тому, що під час навчання стюардес у «ТВЕ» навчилася їх гасити, — категорично заборонила сигари в ліжку. Джо підкорився такому наказу, бо кохав свою дружину. Мав на це причини. Коли вони одружилися, вона була, мабуть, найпопулярнішою та найвродливішою стюардесою всієї системи авіакомпаній, а після дванадцяти років та трьох дітей і далі могла позмагатися з більшістю своїх наступниць. Були люди, які вголос загадувалися, чому Марі — за якою упадали командири та другі пілоти — взагалі віддала перевагу Джо Патроні. Проте Джо, навіть як молодий начальник бригади техобслуговування, коли вони познайомилися, мав свій особливий підхід та повністю задовольняв Марі — в усіх важливих аспектах — відтоді й аж дотепер.

Ще однією рисою Джо Патроні було те, що він ніколи не панікував під час надзвичайних ситуацій. Натомість швидко оцінював кожну, надавав усім окремий пріоритет та вирішував, чи варто йому закінчити попередні справи перед тим, як розбиратися з новою. У справі «Боїнга-707», який застряг на злітно-посадковій смузі, інстинкт підказав йому, що ця криза на рівні між середньою та серйозною, тобто він мав час закінчити те, що робив зараз, або повечеряти, але не і те, й інше. Відповідно, він не повечеряв. Згодом Марі в халаті метнулася на кухню та зрихтувала кілька сандвічів, щоб Джо перекусив упродовж своєї двадцятип’ятимильної поїздки до аеропорту. Він саме жував один з них.