Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Георгій Логвинський, тоді помічник народного депутата, розповів, яким чином «зелені чоловічки» проникали на півострів: «Як потрапляли до Криму загарбники? Через військовий аеродром і Керченську переправу. У нашому розпорядженні є інформація, що, коли почалося захоплення Криму, на Керченській переправі було 3 прикордонники.

Два з кийками, один з автоматом без патронів. Коли це з'ясувалося, відразу ж виникло питання: що відбувається?

У нас що, зняті всі претензії? Відповідь: так, прийшов наказ із Сімферополя. І наказ такий дійсно був. Ми також знаємо, що група прикордонників, здогадавшись, що зараз щось буде відбуватися, вилучила секретну документацію й зникла. Через 30 хвилин почалася анексія Криму. Тобто їх роззброїли спеціально, щоби відкрити дорогу загарбникам. А тих героїв, які зорієнтувалися й забрали документи, шукали ще місяць».

Керуючий зміною аеропорту Анатолій Реченко у коментарі «Новостям Крыма» підтвердив захоплення «Бельбека» озброєними російськими військовими: «Близько 300 озброєних солдатів повністю захопили «Бельбек». Вони з'явилися в аеропорті вночі, близько 3-ї години. На озброєних людях військова форма, це дозволило зробити відповідні висновки. <...> Ці військові прибули з Росії. Тепер дорога в «Бельбек» — аеропорт Севастополя — перекрита. Люди з автоматами стоять скрізь на шляху до нього. Присутні й БТРи в кількості трьох одиниць. Підходити до себе близько військові забороняють — починають відразу кричати, що стануть стріляти, якщо людина зважиться наблизитися»105.

Інформацію про вторгнення Росії українська влада сприйняла по-різному, наприклад начальника Генерального штаба Міністерства оборони Юрія Ільїна шпиталізували із «серцевим нападом у реанімацію військово-медичного клінічного центру Кримського регіону в Севастополі»106.

У коментарі НБН Мустафа Джемілєв озвучив ексклюзивну інформацію, що йому стало відомо про сьогоднішню нараду російських військових у Криму: «Півтори години тому в Севастополі командувач Чорноморського флоту [Алєксандр Вітко. — Прим. ред.] зібрав усіх генералів і сказав: «Ми починаємо війну з Україною». <...> Єдиний вихід тут, я думаю, щоб у нас були сили ввести надзвичайний стан, увести наші війська й узяти під контроль усі державні установи. <...> Я зараз із Турчиновим говорив про те, що які в нас є військові частини, сили, все треба кинути в Крим. У інших частинах нам ніякої загрози поки немає, ввести НС і кинути під контроль»107.

Російське керівництво, очевидно, дуже добре підготувалося до операції в Криму, тим паче що раніше воно мало досвід успішної військової операції «Примушення до миру» проти Грузії. Та й радянський досвід не був марним, як-от про це нагадує роман Віктора Суворова «Криголам». Усі військові частини СРСР мали закриті в сейфах секретні накази з чіткими інструкціями для кожного командира та кожної військової частини на випадок «надзвичайної ситуації». Під «надзвичайною ситуацією» або «особливим періодом» малася на увазі війна.

Військові експерти, з якими я спілкувався з цього питання, стверджували, що аналогічні інструкції, секретні, у паперовому вигляді, аби уникнути перехоплення розвідками країн НАТО, були передані в кожний військовий підрозділ Чорноморського флоту та інших російських військових підрозділів, які на момент анексії перебували на території АР Крим. Відповідно, заяви, які лунали про початок війни з Україною, як про це говорить Джемілєв, цілком можливо були зроблені, тому що все робилося всупереч звичайній російській практиці, без ведення стенограми таких засідань, тож такі заяви робилися абсолютно сміливо, з повним розумінням того, що жодних наслідків у ситуації, коли Росія почала грати ва-банк, для них це вже не матиме.

Ужитий російськими підрозділами дезінформації та військовою пропагандою поділ влади на «кримську» та «київську» симптоматично-несвідомо почав використовуватися й українськими медіа й політиками. І це теж слід уважати частиною інформаційної спецоперації на півострові.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука