Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Український соціолог Юрій Саєнко влучно зауважив про передумови кримської кризи: «Жодних соціально-економічних причин для політичного конфлікту в Криму немає. Уся справа в тому, що кримчани одурманені двома факторами — російською пропагандою та історією. Вони дивляться тільки російське телебачення й чули, як прем'єр Росії Дмітрій Мєдвєдєв заявив, що в Україні владу захопили екстремісти з автоматами. З іншого боку, наші недавні соціологічні дослідження показали, що там уся пам'ять занурена в радянські часи. Переважає думка, що тоді все було добре»102.

Журналіст Олександр Янковський так сьогодні пригадує події того буремного дня: «Найголовніше враження ранку наступного дня [27 лютого, мається на увазі. — Прим.ред.] — російські прапори над будівлею Ради міністрів АР Крим. Ніхто не міг зрозуміти, що відбувається. Могильов подав у відставку й виїхав. Центральні вулиці міста оточені міліцією. Хто захопив? Терористи? Але чому, якщо це терористи, міліціонери спокійно стоять спиною до будівлі Радміну та Верховної Ради й усміхаються? Можливо, «руськоміровці» граються в «Зірницю» й вирішили скористатися ситуацією та проголосити незалежність Криму?»

27 лютого ввійшло в історію як день, коли вперше історію почали творити не політики чи громадяни, а неідентифіковані «зелені чоловічки». На жаль, усвідомлення початку катастрофи ще не прийшло до більшості українських, європейських та американських політиків. Вони були переконані, що йдеться лише про черговий сплеск сепаратизму, підтримуваний Росією, метою якого є банальний шантаж. Владімір Путін мав точну відповідь і точно знав, чим відповість йому Україна та Захід. Путін послав, як він уважав, потужний сигнал Заходу. Проте відповіді на нього так і не дочекався.

«За той день, коли стали пересувати референдум, коли сама тема референдуму була змінена, — і референдум був пересунутий набагато раніше, — він [Путін. — Прим. ред.] побачив, що ніхто на нього не звертає уваги, що він включає сигнали, один, другий і ніхто цього не бачить. Він не вважав їх слабкими, він вважав, що вони його обіграли. Це його вічна проблема, про що мені розповідав Зурабов. Чому в Путіна не виходять переговори з Януковичем? Тому що вони розмовляють на різних понятійних рівнях, і Путін розмовляє своїми сигналами. Янукович не розуміє, що хоче Путін. І потім Янукович запитує в Зурабова, що він від нього хотів. Коли було ухвалене рішення про анексію Криму, він уважав, що вони вже все зрозуміли», — переконаний Віталій Портніков.

Ціна, заплачена за цю авантюру, як покажуть уже найближчі дні, виявиться занадто високою й для Криму, і для України, і для самої Росії. Але 27 лютого цього ще майже ніхто не знав. Цього дня Владімір Путін був тріумфатором і готувався ввійти в історію як черговий «собиратель земель русских». Це був його день. Чорний день історії відносин України та Росії. Чорний день історії Криму.

28 лютого. ОПЕРАЦІЯ «АЕРОПОРТ»

Ранок 28 лютого приніс нові сумні звістки. Уночі військовослужбовці Чорноморського флоту РФ заблокували два аеропорти Криму — «Бельбек» (Севастополь) та міжнародний аеропорт «Сімферополь». Міністр МВС Арсен Аваков уранці написав у Facebook про деталі захоплення цих об'єктів, назвавши це захоплення початком збройного вторгнення Російської Федерації на територію України.

«Крим. Доповідаю стан за підсумками ночі:

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука