Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Там же ледь не відбулася історична зустріч майбутнього п'ятого Президента України з терористом Ігорєм Гіркіним (Стрєлковим), який, за його ж словами, з бійцями кримської «самооборони» намагалися наздогнати Петра Порошенка в центрі Сімферополя, проте не встигли — той відлетів з аеропорту.

Згодом, у січні 2015 року Гіркін визнав, що постійно був у Криму з 21 лютого 2014 року. За його словами, кримські правоохоронні органи спочатку не підпорядковувалися тоді самопроголошеному керівництву автономії, а діяли «за вказівкою Києва, хоча виконували без особливого бажання» та не переходили на бік населення. Це зробив тільки «Беркут». Гіркін зізнався: «Я не бачив і ніякої підтримки органів держвлади в Сімферополі, де я перебував. Депутатів збирали ополченці, щоби загнати їх в зал, аби вони прийняли [постанову про приєднання Криму до РФ. — Прим. ред.]. І я був одним з командирів цих ополченців»137.

Андрій Парубій дав йому оцінку: «Гіркін давно цим займався [створенням терористичних і сепаратистських структур. -Прим. ред.]. Відомо, що він брав участь у подіях у Криму. До речі, є його доповіді на конференціях, є аналітичні роботи щодо «гібридної війни». У доповідях визначається його бачення «гібридної війни». Так що це не просто бойовик, а людина, яка розробляла систему, логіку цих дій».

Між тим візит Порошенка додав головного болю українським силовикам на півострові, оскільки став для них повною несподіванкою.

Микола Балан згадує: «До нас тоді, до речі, прилітав тоді ще не президент України, і навіть не кандидат в Президенти, Петро Олексійович Порошенко. Тоді якраз біля Верховної Ради було багато людей. Він прилетів в аеропорт «Сімферополь», я туди поставив дві машини, забезпечував охорону. Там пішло трохи не по тому сценарію, по котрому я собі планував, адже я не знав всього маршруту. Завдання було прийняти, забезпечити, що й було виконано, а Петро Олексійович, очевидно, діяв за своїм планом, котрий я не знав, тобто він спочатку вийшов до преси, до людей в аеропорту, а потім, неочікувано для всіх, сів у машину й поїхав у Верховну Раду на зустріч із керівництвом. І от коли він поїхав туди — там уже почали блокувати дорогу, не давати можливості зустрітися, витісняти. Ми охороняли разом із міліцією, і після того в мене було два бійці з поламаними ребрами. Щодо Порошенка: він зустрівся з людьми, з пресою в аеропорту, потім сів у машину, поїхав у Верховну Раду, там заблокували й не дали можливості поговорити, люди були радикально налаштовані. Я своїх людей із міліцією, теж нормально спрацювали, відправив разом із ним. Хто міг — той відсікав, аби не допустити нападу. Як виявилося пізніше, двом бійцям зламали ребра в тій штовханині. Десь за дві години я зателефонував помічнику чи тому, хто супроводжував, і я не зрозумів, чи то був прокол, чи так було треба. Мені відповіли: «Так було треба». Коли сказали, що він уже злітає, я перехрестився».

О 12-й годині з'явилося повідомлення, що президент-утікач Віктор Янукович у Ростові-на-Дону, де збирається провести прес-конференцію в 17:00 за московським часом138.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука