Ангели по десять шилінгів

— Ти повинен одружитися зі мною на цьому тижні.

Чед позіхнув:

— Обов'язково?

Вона провела рукою по своєму животу.

— Обов'язково, я так хочу. — Вона демонстративно зняла обручку з правої руки, щоб потім надіти на ліву

Після сніданку Джун повідомила з властивою їй категоричністю, що збирається зробити візит дружині бургомістра Крайстчерча. Місіс Лоуел передала через місіс Порджес, що буде дуже рада, якщо Джун зайде до неї на хвильку, і вона вирішила не відкладати візиту. Питати, чого сподівається Джун добитися цим візитом, даремно — коли вона хотіла, то могла бути мовчазна, як риба.

Чед пішов до Джорджа Абернаті довідатися, чи не знайшовся старий Лайнор. По дорозі він заглянув до електромонтера — той обіцяв полагодити проводку ще до вечора.

Девіда Лайнора на роботі не було.

13

Дружина бургомістра Ольга Лоуел була жвавою, схожою на валькірію жінкою з таким гострим язиком, що їй могли б позаздрити навіть пророки зі Старого завіту, котрі, як відомо, за словом у кишеню не лізли.

— Я так багато чула про вас, моя люба, що аж згоряю від нетерпіння познайомитися з вами, — щиро привітала вона Джун.

Провівши гостю до неприбраного салону, вона, нітрохи не ніяковіючи, зауважила:

— Раніше ніж о пів на одинадцяту я ніколи не встаю — навіщо? В цьому глухому містечку можна й так збожеволіти від нудьги. Отож я й бігаю до обіду в халаті та домашніх пантофлях і роблю собі педикюр — щоб подратувати оцих дволиких суб'єктів, що вважають себе вершками суспільства. Нічого собі вершечки! Якби можна було заглянути в їхні голови, то в кращому разі там би вдалося знайти тільки солому.

Джун засміялася.

— Не скажеш, що ви охарактеризували шановних громадян міста з позитивного боку.

— У вас повертається язик назвати цих тварин людьми! — місіс Лоуел стиснула губи і провела рукою по білявому волоссю. — Розкажіть краще про це жахливе вбивство, я аж тремчу з цікавості.

Відвертість місіс Лоуел викликала в Джун бажання розповісти про все, що вона пережила, чесно, правдиво.

Жінки сиділи у вітальні в старомодних, але зручних кріслах і ласували тістечками. На столику в куточку Джун помітила фотографії, серед яких вирізнявся портрет молодої леді, обличчя якої їй видалося знайомим. Раптом у неї ледь кусень не застряв у горлі. За старими розсувними дверцятами серванта поряд із чайним сервізом вона побачила такого самого порцелянового ангела, які були в Касл-Хоумі.

Подив Джун не лишився поза увагою господині дому.

— Так і вдавитися можна, моя люба. Тільки ці ангели спроможні пояснити благочестя і любов до ближнього, які донедавна панували в Крайстчерчі. Якби я розповіла вам, яку роль грають ангели і що шукав у Касл-Хоумі Роберт Уейд, цей неперевершений спеціаліст по готелях, ви б упали із стільця. Але я вам нічого не скажу!

— Чому? — поцікавилася Джун. І, не дочекавшись відповіді, додала: — Я вже давно вийшла з дитячого віку і — що, мабуть, ще важливіше — умію тримати язик за зубами.

Ольга Лоуел подивилася на неї і похитала головою.

— Те, що ви не дитина, добре видно. І я вірю, що у вас не з'явиться, як у базарної баби, бажання вилити душу першому зустрічному.

— То в чім же річ?

— А річ у тім, що ви вже кілька років живете, як мовиться, в дикому шлюбі з Чедом Олів'є. А в жінки — повірте мені, я на дечому розуміюся — не буває таємниць від коханого. Ми ні в чому не можемо відмовити людині, яку любимо. Це суперечить природі… А яка ваша думка про Крайстчерч, це вогнище чеснот? — Місіс Лоуел налила собі й Джун по чарочці лікеру.

— Коли вперше бачиш древній і благородний Крайстчерч, — відповіла Джун, — так і кортить сфотографувати його для кольорових великодніх листівок.

— Щодо його древності я з вами згодна. Але чи благородний він? — Ольга Лоуел засміялася. — Крайстчерч такий же благородний, як квартал будинків розпусти в портовому місті!

Джун насупила брови.

Місіс Лоуел вкинула в рот чималий кусень тістечка. Може, вам ще розповісти, як я приїхала сюди двадцять років тому? Ні, більше нічого не говоритиму.

Джун зробила ще одну спробу:

— Вбивство у Касл-Хоумі пов'язане не лише з брехливістю якогось там Фенвіка чи Стерджена. Людей, подібних до них, у будь-якому місті не менше, ніж жаб у ставку. Та хоч би раз ви бачили жабу в ролі вбивці?

— Ні, про такі речі мені навіть чути не доводилось.

— Найдивніше і найзагадковіше в нашій справі, — провадила далі Джун, — це несподівана поява місіс Меріел. Лайнор знав про неї, але раптом злякався чогось і щез. А може, його теж прибрали з дороги, все може бути. Можливо навіть і таке, що в цей час убивця пильнує свою чергову жертву.

Обличчя бургомістрової дружини блідло й блідло, а очі все більше розширювалися від страху.

— Так, жодна людина, хоч трішки втаємничена в цю справу, не може бути впевненою в своїй безпеці. По Крайстчерчу блукає привид, і його зовсім не турбує, скільки проллється крові, на відро більше чи менше, він топить у ній правду, ніби сліпих кошенят у воді.