Безлюдні острови 14-16

Лівий тижневик Jeune Afrique (Молода Африка) заявив: "Бокасса — це просто крайній випадок, карикатура на терористичні уряди третього світу. Він не єдиний лідер в Африці, який підживлює культ своєї особи, надає собі помпезні титули чи створює маріонеткові інститути (партію, парламент тощо) саме для того, щоб запобігти будь-якій еволюції. В цьому імператорі ми знаходимо компоненти найпоширенішої політичної системи в Африці, але в перебільшеній формі. Називаючи речі своїми іменами: це тиранія, яка претендує на освіченість, але насправді сліпа".

Після Другої світової війни країни чорної Африки скинули колоніальні кайдани. Свобода повинна була зробити з них негритянські раї. Чорношкірі герої боротьби за незалежність взяли владу. Вони виявилися негідниками. Їх повалили. Наступники були ще гірші. Їх теж повалили. Нічого не змінилося, чорношкірі страждали все більше і більше.

І сталося найжахливіше: біле колоніальне панування почало здаватися втраченим раєм порівняно з пануванням чорної еліти. Тієї, що дефілює на мерседесах і в шиншиллах серед голодуючих. Тієї, що тиранить плебс кривавим терором. Будує собі палаци. Розкрадає кожен цент міжнародної допомоги. Яка повертає звільнені країни у кам’яний вік.

ЗАМБІЯ ТА ЗАЇР: "Замбія здобула незалежність у 1964 році. У той час це була багата країна завдяки міді, бо країна є одним із найбільших її виробників у світі. За 16 років незалежності ця країна зуміла стати – окрім Заїру, справді поза конкуренцією (Заїр досі не оголосив про банкрутство лише через те, що міжнародні банки його несвідомо фінансують) – абсолютним чемпіоном з бездарного менеджменту" ("Парі Матч", 1981).

ГАНА: "В момент, коли Гана здобула незалежність у 1957 році, здавалося, що її чекає світле майбутнє. Англійці залишили по собі розгалужену матеріальну та соціальну інфраструктуру. Офіційний апарат був одним із найефективніших в Африці. Валютні резерви становили 481 мільйон доларів (…) Ресурси країни, яка колись вказала шлях Африці, розтрачувались надзвичайно швидко. Сьогодні це жебрацька глушина" ("Лос Анжелес Таймс", 1977). "Через 25 років після здобуття незалежності Гана представляє похмуру картину занепаду, корупції та гниття. А жодна країна Чорної Африки не мала кращих шансів початку на порозі незалежності, ціннішої сировини та кращого сільського господарства". ("Ді Вельтвохе", 1982).

ЕКВАТОРІАЛЬНА ГВІНЕЯ: "Менше ніж 10 років тому Екваторіальна Гвінея була перлиною цієї частини Африки, процвітаючим куточком (...) Сьогодні це "кімната жахів" Африки, морально та фінансово збанкрутіла країна" ("Лос Анжелес Таймс") , 1977). "На момент здобуття незалежності Гвінея була багатою країною - іспанці залишили тут чималий спадок. Усе це було змарновано" ("Жюн Африк", 1979).