Читаем Бог, що віджив своє. Довідник для початківців полностью

Хто написав ці Євангелія? І коли? Багато людей помилково вважають, що «Євангеліє від Матвія» написав збирач податків Матвій, один із дванадцяти супутників Ісуса. А «Євангеліє від Івана» написав інший з цієї компанії, Іван, який став відомий як «улюблений учень». Вони думають, що «Євангеліє від Марка» написав юний супутник головного учня Ісуса Петра, а «Євангеліє від Луки» – лікар, друг Павла. Однак ніхто не має жодного уявлення про те, хто насправді написав ці Євангелія. Ми не маємо переконливих доказів у жодному з чотирьох випадків. Пізніше християни просто проставили якесь ім’я на кожному Євангелії для переконливості. Це мало здаватися кращим, ніж позначати їх невиразними, нейтральними літерами на кшталт А, Б, В, Г. Жоден серйозний науковець сьогодні не думає, що Євангелія справді написали очевидці тих подій, і всі згодні, що навіть «Євангеліє від Марка», найдавніше з усіх чотирьох, написане приблизно за 35–40 років після смерті Ісуса. «Євангеліє від Луки» та «Євангеліє від Матвія» взяли більшість своїх оповідей із «Євангелія від Марка», а деякі – з нині втраченого грецького документа, відомого як «Q». Перш ніж ці чотири тексти були нарешті записані, усі матеріали Євангелій постраждали від десятиліть переповідань, перекручень та перебільшень, як у «Зіпсованому телефоні».

Свідками вбивства президента США Джона Кеннеді в 1963 році були сотні людей. Його зафільмували на кіноплівку. Газети всього світу повідомили про нього того самого дня. Щоб вивчити кожну подробицю того, що сталося, створили спеціальний слідчий орган – Комісію Воррена. У ньому збирали компетентні думки науковців, лікарів, криміналістів та експертів із вогнепальної зброї. У 888-сторінковому звіті Комісії Воррена йшлося, що Кеннеді застрелив Лі Гарві Освальд, який діяв сам. Однак з роками виникло чимало мітів, легенд і теорій змови, яких після смерті останніх очевидців, імовірно, ставатиме лише більше.

Терористичні атаки 11 вересня на Нью-Йорк та Вашингтон сталися менш ніж 20 років тому, тобто часу відтоді минуло менше, ніж між смертю Ісуса та написанням найдавнішого «Євангелія від Марка». Факти цих нападів ретельно задокументували, їх повідомили численні очевидці й не раз обговорили кожну подробицю похвилинно. Проте й щодо них немає остаточної згоди. Інтернет повен суперечливих чуток, легенд та теорій. Деякі люди вважають, що це був план самих американців. Або ізраїльтян. Навіть прибульців із відкритого космосу. Інші тим часом вважали, не надаючи жодних доказів, що за цими атаками стояв іракський диктатор Саддам Хусейн. Це виправдовувало в їхніх очах наказ президента Буша про вторгнення в Ірак (хоча офіційною причиною теракти ніколи не були). Очевидці фотографували те, що вважали обличчям Сатани у хмарах димного пилу, які висіли того дня над Нью-Йорком.

На жаль, правда в тому (інтернет демонструє це, як ніколи раніше), що люди просто схильні до вигадок. Чутки та плітки ширяться, мов епідемії, незалежно від істини. Видатний американський письменник Марк Твен нібито сказав: «Поки правда взується, брехня пів світу обійде». І не лише зловмисна брехня, але й хороші історії – неправдиві, але милі та кумедні, особливо якщо їх розповідають щиро, справді не знаючи, що вони неправдиві. Або розповіді, що зовсім не милі, а навпаки, жахливо зловісні – це ще одна причина, чому їх так багато.

Ось типовий приклад того, як неправдива розповідь шириться, бо вона цікава й відповідає очікуванням або забобонам людей. Спершу трохи передісторії. Ви, може, чули про «Вознесіння». Деякі проповідники та письменники, використовуючи окремі уривки з Біблії, останнім часом змусили тисячі людей, здебільшого в Америці, вірити, що невдовзі кілька щасливчиків, вибраних за їхню доброчесність, раптом злетять до неба й зникнуть там. Це «Вознесіння» провістить обіцяне «Друге пришестя» Ісуса. Решта з нас – не вознесені – будуть «Залишені». Люди, яких ми знаємо, раптом щезнуть, не зоставивши жодного сліду. Імовірно, «до неба» означає, що вознесені австралійці полетять у протилежному напрямку, ніж вознесені європейці!

А тепер розповідь, про яку я згадав. Вона неправдива, хоч у неї багато хто вірить, і демонструє, як зазвичай ширяться хороші розповіді. Одна жінка з Арканзасу їхала на машині за вантажівкою, що везла надувні кульки у формі людського тіла в натуральну величину. Вантажівка перекинулася, і рожеві надуті ляльки злетіли до небес, бо були накачані гелієм. Думаючи, що вона побачила Вознесіння та Друге пришестя Ісуса, та жінка почала кричати: «Він повернувся, він повернувся!» і полізла крізь вікно на даху автівки на повному ходу, щоб теж вознестися на небеса. Як наслідок, аварія з двадцятьма автівками вбила тринадцятьох невинних людей і саму ту жінку. Зверніть увагу на підробну точність цього «тринадцятьох невинних людей». Ви можете подумати, що просто чутки не мали б таких подробиць. Але ви помилилися б.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Основы философии (о теле, о человеке, о гражданине). Человеческая природа. О свободе и необходимости. Левиафан
Основы философии (о теле, о человеке, о гражданине). Человеческая природа. О свободе и необходимости. Левиафан

В книгу вошли одни из самых известных произведений английского философа Томаса Гоббса (1588-1679) – «Основы философии», «Человеческая природа», «О свободе и необходимости» и «Левиафан». Имя Томаса Гоббса занимает почетное место не только в ряду великих философских имен его эпохи – эпохи Бэкона, Декарта, Гассенди, Паскаля, Спинозы, Локка, Лейбница, но и в мировом историко-философском процессе.Философ-материалист Т. Гоббс – уникальное научное явление. Только то, что он сформулировал понятие верховенства права, делает его ученым мирового масштаба. Он стал основоположником политической философии, автором теорий общественного договора и государственного суверенитета – идей, которые в наши дни чрезвычайно актуальны и нуждаются в новом прочтении.

Томас Гоббс

Философия
Философия музыки в новом ключе: музыка как проблемное поле человеческого бытия
Философия музыки в новом ключе: музыка как проблемное поле человеческого бытия

В предлагаемой книге выделены две области исследования музыкальной культуры, в основном искусства оперы, которые неизбежно взаимодействуют: осмысление классического наследия с точки зрения содержащихся в нем вечных проблем человеческого бытия, делающих великие произведения прошлого интересными и важными для любой эпохи и для любой социокультурной ситуации, с одной стороны, и специфики существования этих произведений как части живой ткани культуры нашего времени, которое хочет видеть в них смыслы, релевантные для наших современников, передающиеся в тех формах, что стали определяющими для культурных практик начала XX! века.Автор книги – Екатерина Николаевна Шапинская – доктор философских наук, профессор, автор более 150 научных публикаций, в том числе ряда монографий и учебных пособий. Исследует проблемы современной культуры и искусства, судьбы классического наследия в современной культуре, художественные практики массовой культуры и постмодернизма.

Екатерина Николаевна Шапинская

Философия