Бот

— Не я їх привів! — захникав Мігель. — Пацани самі мене знайшли і приволокли сюди, — він зробив паузу, хапнувши ротом повітря, а тоді щодуху зарепетував: — Джеймі, стережись! Вони злі! Я не знаю, хто вони такі, але вони…

Один з хлопчаків схопив злидаря за пах і нещадно стис, урвавши застережний окрик. Обірванець зігнувся навпіл і заскавчав, як собака.

— Армандо, «гармату»! — прогорлав Макака.

Широкоплечий посіпака кинувся до столу, розчахнув одну з шухляд і витягнув звідти загорнутий у замшу велетенський револьвер. То був «Smith&Wesson.375» із забороненими законом розривними кулями, більш відомий, як «Magnum». Пістолет миттєво опинився в руках у Джеймі. Коротун провів пальцем по товстенному хромованому стволу і направив зброю на лівого близнюка.

— Відпусти злидня, — наказ вийшов зайвим, оскільки юнак й так полишив Мігеля в спокої і тепер уважно й холоднокровно спостерігав за карликом. Через той погляд Джеймі стало ще більше не по собі. Він вперше натрапив на істоту, яка, будучи на мушці «Маґнума», зберігала б такий спокій. Та злість зрештою взяла гору над зачудуванням.

Мавпоголовий неквапно поводив револьвером зліва направо, описуючи у повітрі дугу. Щоразу коли цівка напливала на лівого хлопчика, Мігель, що стояв поруч, зіщулювався і починав трястися. Пацан же навіть не кліпав повіками.

— Хлопчики скажуть мені, хто їх сюди прислав?.. — бандит зметикнув, що, можливо, вони не чують його. Насправді хлопці добре його чули, от тільки не розуміли іспанської. — Мігелю, досить триматись за мошонку. Перекладай.

Жебрак поспішно виконав сурдопереклад амсленом. Ніхто з білошкірих близнят не відреагував.

— Чому вони мовчать, коли я ставлю питання?! Вони тебе не зрозуміли, злидню?

— Вони все розуміють, — сипав словами Мігель, — вони чують, тільки не говорять.

Пігмей перевів погляд на хлопців.

— Як ви знайшли мене? — в голосі Макаки прохопились перші загострені й пискливі нотки. Сторонньому вони здалися б сміховинними. Проте і Армандо, і волоцюга підібралися, чудово знаючи, що таїться за тим писклявим тоном. — Ви працюєте на болівійців? Хто видав адресу мого лігва? Відповідайте, бо… — Джеймі знов-таки по-мавпячому відкопилив верхню губу і крізь міцно стиснуті зуби злостиво втягнув повітря.

Мігель тремтячими руками перекладав. Близнюки німували.

Гротескність та незрима таємничість ситуації лоскотали нерви. «Глухонімі білошкірі двійнята та напівмертвий від страху жебрак. Як у кіно!» — тішився Джеймі. Його підігрівала приємна важкість «Маґнума». Макака відчував ошалілу насолоду, що межувала з екстазом, стискаючи руками елегантну сіру рукоять, ловлячи зіницями відблиски відполірованого шестидюймового ствола та масивного барабана.

Джеймі обожнював свою «гармату». Він узагалі не розумів, як можна користуватися автоматичними пістолетами, коли є револьвери? Револьвер дивовижно надійний: у стані повної готовності в ньому не зведено жодної пружини, цебто він може лежати роками, чекаючи колотнечі, а потім миттєво вистрелити. З револьвера можна пальнути після осічки, просто повторно натиснувши спусковий гачок (у пістолетах доводиться відводити затвор і видаляти з патронника кулю, що не спрацювала). Револьверу не потрібен запобіжник — достатньо не зводити курок, і тоді у випадку неочікуваного падіння, удару тощо, пострілу не відбудеться. Відстріляні гільзи лишаються в барабані револьвера, а не вилітають автоматично. Відповідно, вони, по-перше, не можуть потрапити в стрільця, як це часто буває при використанні пістолетів, а по-друге, не залишаються на місці стрільби, тим самим роблячи безплідними спроби точної ідентифікації зброї. Так, у револьверів є недолік — тільки шість набоїв у барабані. Але реальне життя — це не кіно, думав Джеймі Макака. На відміну від фільмів, у ньому майже не трапляється ситуацій, які не можна вирішити шістьма влучними пострілами.

Зрештою правий близнюк, ставши впівоберта до Мігеля, щось показав на мигах. Жебрак ще сильніше зблід.

— Що він каже? — дзявкнув коротун.

— В-в-він г-говорить, — затинаючись, скавулів волоцюга, — що, к-крім аль… аль… альдостерону, їм-м ще п-потрібні п-п-протигази… — Тут білобрисий знову скрутив щось пальцями. — …І цеє… аж… аж… тридцять д-дев’ять ш… ш… штук.

Низькорослий мафіозі отетерів від такого нахабства. Це було занадто.

— Шановні! — пискливо і в той же час по-театральному піднесено прорік Джеймі; Армандо зрозумів, що хлопці зараз помруть. — Ви мене задовбали. Ви без запрошення вриваєтесь у мою господу, просите якісь такі наркотики, про які я навіть не чув, на моїх очах чавите яйця моєму другові і відмовляєтесь відповідати на запитання. Ну куди це годиться?!