Чарiвна круговерть (на украинском языке)

- Ранiше хай би хто насмiлився мене штовхнути! - скаржився Жучок. - Знавець-Моргунець i його дружинники вiдразу ж суворо карали кривдника! А тепер, так i дивись, зовсiм затовчуть...

- Чого ж ти ганявся за мною? Та ще й глузував, насмiхався.

- Я насмiхався i ганявся не з своєї волi. Громобiй наказував. Загрожував на запчастини пустити.

Вiн говорив так щиро, так жалiбно блимав запорошеними "блимавками", що Варя повiрила.

- Гаразд, - зважилася вона. - Але як ти менi допоможеш?

- А я покажу, як пройти до замку! - зрадiв той. - Тiльки ти нiкому не кажи, бо менi таке буде...

- Заспокойся, - всмiхнулася Варя. - Я нiкому не скажу.

- Тодi слухай, - Жучок притишив голос i боязко подивився на машини, що з'юрмилися на перехрестi. - До замку можна пройти тiльки по "зебрi".

- По якiй "зебрi"?

- Онде бачиш, поперек вулицi бiлими смужками намальована дорiжка. Це i є "зебра". Кажуть, такий кiнь є - весь у смугах, та менi не довелося його бачити. I взагалi я коней не бачив, бо в мiстi їх немає, - додав вiн.

- А я бачила, - всмiхнулася Варя. - I коней, i зебр. Щоправда, по телевiзору...

Вона знову подивилася на дорiжку-"зебру".

- Але ж он машини їдуть i через "зебру"...

- Це не має значення. Як тiльки на "зебру" ступне пiшохiд, усi автомобiлi вiдразу ж зупиняються.

- Чому?

- А тому, що вона теж зачарована. I "Острiвець безпеки", на якому залишились твої друзi, i велосипедна дорiжка, i тротуари - все це заборонене для нас, машин. Якщо хтось не послухається i порушить заборону, то можуть колеса повiдпадати...

- Оце так заборона! - похитала головою Варя.

Вона приставила велосипед до стовпа.

Машини насторожено загурчали й зсунулися ще щiльнiше.

Дiвчинка рiшуче ступнула на смугасту дорiжку. Всерединi в неї все завмерло.

- "Зебра"! Вона йде по "зебрi"! - зойкнув хтось злякано.

I машини кинулися у рiзнi боки.

Варя повiльно перейшла вулицю.

- Все! Ось тепер усе! - радiсно закричала вона, зняла з шиї маленький бiленький свистунець з променистими камiнцями й пiднесла його до вуст...

Немов тисячi тисяч крихiтних срiбних дзвiночкiв розсипалися!

Ворота здригнулись i повiльно вiдчинились.

ДРУЖИНА ЗНАВЦЯ-МОРГУНЦЯ

На подвiр'ї стрункими лавами стояли...

...ЗАГОНИ ВОЇНIВ!

Синiх - з круглими та квадратними щитами.

Жовтих - з круглими та трикутними щитами.

Бiлих - з щитами в синiй та чорнiй рамках.

Смугастих - чорно-бiлих.

А перед ними... перед ними височiв незвичайний богатир з дванадцятьма очима!

- Знавець-Моргунець! - прохрипiв хтось у натовпi машин.

Знавець-Моргунець махнув рукою у бiлiй рукавичцi й громовим голосом скомандував:

- За-а-агони! На мiсцi кро-о-оком руш!

У ту ж мить воїни почали розмiрено крокувати на мiсцi:

- Раз-два! Раз-два!

Яскраво-червоним вогнем спалахнули верхнi очi ватажка. I всi разом, вiдбиваючи такт, заспiвали:

Запалав червоний

Руху заборона.

Все стоїть!

Та ось згасли червонi очi. Запалали середнi й залили все навколо променями золотавого свiтла.

Попередив жовтий:

Будь напоготовi!

Через мить...

Згасли жовтi очi, й вiдразу ж чистим зеленим вогнем засяяли нижнi, смарагдовi.

Ось зелений вогник

Рухатись дозволив.

Марш!

За знаком командира загони рушили з мiсця. Машини розсипалися врiзнобiч i кинулись навтiкача.

- Раз-два! Раз-два!

Знавець-Моргунець приймав парад.

- Вiтаю вас, синьоокi Дружки-Кружки! - вигукнув вiн.

Перед ним проходив перший загiн воїнiв. Вони спiвали:

Вдень, вночi, у спеку й холод

Ми на вартi, ми довкола

I на вулицях, в провулках,

На дорогах i завулках!

- Раз-два! Раз-два! - з'явився iнший загiн. Потiм ще iнший, потiм ще... Нарештi з'явився загiн Рукастикiв-Смугастикiв. I всi схожi мiж собою як двi краплi води.

- Вiрнi мої помiчники! - вигукнув Знавець-Моргунець. - Охоронцi порядку! Добрi та уважнi Рукастики-Смугастики!

Загони проходили перед Знавцем-Моргунцем i прямували до ворiт.

Коли пройшли останнi лави дружинникiв, вулиця стала тихою i безлюдною.

Варя схаменулась: час їхати назад до своїх друзiв!

Вона не гаючись знову стрибнула на сiдло велосипеда й покотила слiдом за дружиною Знавця-Моргунця.

Коли б з нею був вiрний i кмiтливий Рукастик-Смугастик, то застерiг би вiд прикрої помилки.

Вона їхала тiєю ж самою велосипедною дорiжкою!

ПIДСТУПНИЙ ЗАДУМ

Дружина йшла вулицею. Воїни карбували крок. Вiд струнких лав раз у раз вiдокремлювалися групи дружинникiв i займали пости на перехрестях i провулках.

На "Острiвцi безпеки" в цей час стояли Малько-Ванько та Рукастик-Смугастик. Вони боялись, що в тiснотi й штовханинi якась очманiла машина ненароком заїде на острiвець i зiб'є їх. Та цього не сталося. Автомобiлi злякано сторонилися бiлої лiнiї, - певне, дуже не хотiли, щоб у них повiдпадали колеса...

Коли машини зринули, Рукастик-Смугастик, який нетерпляче пiдстрибував на мiсцi, кинувся вперед. Вiн так поспiшав до своїх, що навiть не попрощався. Лише махнув рукою. Мить - i вiн вже зайняв мiсце в лавах Рукастикiв-Смугастикiв.

- Щасливо! - кинув йому навздогiн Малько-Ванько. Раптом хтось штовхнув його в бiк. Вiн здивовано озирнувся - поруч тупцював Жучок.

- Ти ще тут?

- Бiда! Зараз трапиться бiда! - гарячково випалив той.

- Яка бiда? - Малько-Ванько насторожився.