Чарiвна круговерть (на украинском языке)

- А за кiнотеатром - залiзниця, - додав Малько-Ванько. - По нiй бiгають електрички за мiсто.

- Справдi! - зрадiв Рукастик-Смугастик. - I зараз ми переберемось на той бiк залiзницi.

- А як? Знову пiд землею?

- Нi, цього разу над землею! Там є повiтряний перехiд - вiадук!

Машини стурбувались, коли побачили, що втiкачi пiднiмаються по сходинках мосту.

- До переїзду! - залунали вигуки.

I вони галасливим натовпом ринули вздовж залiзницi.

- Швидше! - крикнув Рукастик-Смугастик. - Ми повиннi випередити їх.

Вiн ступив на останню сходинку, коли вдалинi на переїздi заблищали фари - це були переслiдувачi.

- Спiзнились! Куди вам, бiдолашним! - Варя показала їм "нiс".

Втiкачi пiрнули в якийсь завулок, повернули за рiг i сховались у дворi великого багатоповерхового будинку.

- Ху-х! Трошки вiдпочинемо тут, - оголосив Рукастик-Смугастик. Це прохiдний двiр. Ми вже недалечко вiд Триколiрного замку.

- Ура! - застрибала Варя. - Незабаром ми звiльнимо Знавця-Моргунця з дружиною!

- Може, звiльнимо, а може, й нi, - зiтхнув сумно Рукастик-Смугастик i зсунув шолом на потилицю. - Попереду найнебезпечнiша частина шляху - Похмурий тунель. Адже там немає тротуарiв.

- А як же... ходять без тротуарiв?

- У тому то й рiч, що не ходять. Пiшоходам вештатись там заборонено. Тунель тiльки для машин. I якщо хоч одна з них раптом нас там застукає... - вiн замовк i безнадiйно махнув рукою.

- Як же потрапити в замок?

- Сам не знаю. Поки що треба збити з пантелику переслiдувачiв.

Було чути, як тi гасають по сусiднiх вулицях i провулках.

- Втратили нас з поля зору.

Вони пройшли через двiр i зупинились у вузенькому темному проходi.

Коли-не-коли повз них мчали машини - обнишпорювали всi закапелки та закутки.

Несподiвано гурчання стихло.

- Це пi-доз-рi-ло, - промовив Рукастик-Смугастик. Вiн застережливо пiдняв руку, не зводячи погляду з провулка, який чорнiв навкiс через дорогу.

Кiлька хвилин панувала тиша. Раптом з темряви вигулькнула чиясь фара, мигнула й сховалась.

- Так я i знав. Причаїлись...

I справдi, то тут, то там з-за рогу вихоплювались нетерплячi переслiдувачi й витрiщали фари.

- Е-ей! - пролунав чийсь голос. - Послухай!

- Ну, чого тобi? - вiдгукнувся iнший.

- А може, ми даремно тут стовбичимо? Мабуть, вони давно вже кудись утекли.

- Громобiй казав, що вони тут.

Нарештi загурчали мотори. Найбiльш нетерплячi поодинцi вилазили зi схованок, поводили фарами туди-сюди, крутились на мiсцi i їхали геть.

- Ну, ось що, - мовив Рукастик-Смугастик, коли все стихло. - Тепер час. Зараз вийдемо на вулицю Знайому...

- На вулицю Знайому? - перепитав його Малько-Ванько. - Я цю вулицю знаю. Там живе мiй друг Петрик-велосипедист.

- А чому його так прозвали? - зацiкавився Рукастик-Смугастик. Було видно, що вiн чомусь ще вагається рушати, чогось вичiкує...

- Тому що вiн з велосипедом нiколи не розлучається! - засмiявся хлопчик. - I до магазину на ньому їздить, i в кiно, i навiть у лазню... Якось у спальню приволiк бруднющого-пребруднющого. Вiдтодi мама звелiла йому тримати велосипед у пiд'їздi. Ось такий вiн, Петрик-велосипедист!

- Ай-ай-ай, - похитав головою Рукастик-Смугастик. - Це негарно. Таким маленьким не дозволяється їздити на велосипедi по вулицях.

- А вiн - по тротуарах!

- Ще гiрше. Тротуарами велосипедистам взагалi заборонено їздити.

- Справдi? А Петрик-велосипедист про це не знає... Я йому ось скажу!

- Обов'язково. В якому будинку вiн живе?

- Ось у тому. Зелений триповерховий на тому боцi вулицi...

- Е-ех, на тому боцi! Переходити туди небезпечно... - Вiн обернувся до Малька-Ванька: - Ти, звичайно, вмiєш їздити на велосипедi?

- Нi-i, - заперечливо похитав головою хлопчик. - Менi мама не хоче його купувати - каже, що я неслухняний i правил вуличного руху не знаю. Обiцяє купити, коли я добре поводитимуся. Тiльки, мовляв, це не скоро буде... - закiнчив Малько-Ванько зовсiм тихо i похнюпився.

- Правильно твоя мама каже, - схвально мовив Рукастик-Смугастик. - На велосипедi теж треба дотримуватися правил вуличного руху. Але дуже шкода, що ви не вмiєте їздити на велосипедi.

- Як це не вмiємо? - образилася Варя. - А ось я вмiю!

- Справдi? Тодi - ура!

- Ура! - шепотом пiдхопили друзi, хоча до пуття ще не розумiли, чому так зрадiв Рукастик-Смугастик.

А той поквапливо продовжував:

- Треба перебiгти вулицю оцим переходом i взяти в пiд'їздi Петрикiв велосипед. Варя сяде на нього й помчить через Похмурий тунель прямо до Триколiрного замку.

- А якщо в тунелi машини? - Очi у Варi зробилися великими.

- Вони тебе не чiпатимуть. За умови, - пiдняв палець Рукастик-Смугастик, - що ти їхатимеш тiльки по зачарованiй дорiжцi.

- Якiй, якiй дорiжцi?

- Велосипеднiй. Ця дорiжка позначена бiлою смугою, ти вiдразу її побачиш. А машин не бiйся - жодна не посмiє тебе скривдити. Ти вправно їздиш на велосипедi? - раптом стурбовано запитав вiн.

- Вправно!

- А скiльки разiв падала, я бачив! - встряв у розмову Малько-Ванько. Вiн тупцював i шморгав носом.

- Це я випадково! - стрiпнула кiсками Варя.

- Постарайся у тунелi не впасти, - серйозно мовив Рукастик-Смугастик. - Iнакше... ти розумiєш?