Наказав цар виставити над містом білі прапори і запросив Пройдисвіта до свого палацу.
— Віддаю,— каже,— тобі не лише дочку, а й все царство, бо бачу, що ти такий воєвода, якого ніхто не переможе.
Відгуляли весілля, і дурнуватий став жити в палаці. Але цар дізнався, що зять з простого роду, і почав підмовляти дочку.
— Слухай, дитино, нам не пасує, аби простий селянин правив країною. Якби ти дізналася, де таїться його чародійна сила, то ми могли б його позбутися.
Після вечері ліг Іван із царівною, а вона обнімає, пестить його, любощами підкуповує:
— Дорогий муже, ти такий сильний воєвода, то скажи, звідки береться у тебе ця чародійна сила?—питає.
Не хотів Іван того говорити, та царівна не заспокоюється:
— Тоді ти мене не любиш і не рахуєш за жінку. Що це за чоловік, якщо він жінці правди не говорить.
Подумав Іван і каже:
— Вся моя сила у цьому капелюсі.
Схопила царівна капелюха, наділа на голову —стала невидимкою і говорить:
— Тепер геть забирайся звідси, поки живий! Не хочу тебе ні хвилини бачити.
Вийшов у двір Іван, став за муром, стукнув тричі палицею об землю і питає:
— Що мені робити?
Палиця відповідає:
— Махай мною і примовляй: «Сила моя непереможна! Мене ніхто не поборе! Я — Пройдисвіт!»
Так і зробив Іван. І вбив царя, вбив царицю, вбив цареву дочку, знищив царство, а сам пішов у світ. І до сьогоднішнього дня його Пройдисвітом називають.
СЛОВНИК МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ