Чарівний бумеранг

Чи збираються вони відчинити оцей саркофаг? Що за дивовижна байдужість до гостя! Миколі хотілося крикнути. Але він не знав, як треба кричати промінням.

— Тату! Поглянь на екран. Він гнівається.

Екран? Який екран? Живу людину кинули в труну і тепер розглядають її на якомусь екрані! Та випустіть же, чуєте?!

…Стривай, Миколо! А хто ти зараз є? Ти ж тільки власний психовідповідник, що у формі променевих імпульсів потрапив у тіло велетня-косаря, який заклопотаний одним: на його ниві почала пересихати криниця. Для нього це дуже неприємна подія, йому хочеться пити. Спрага Ша-Гоші у нижчих сферах Субстанції має вигляд всесвітньої тривоги — тривоги за життя взагалі, — і через те нейрони його мозку виробляють кометні організми, посилаючи їх у напрямі Деми. Насправді ж косар Ша-Гоша кохає синьооку дівчину Дему, але вона дуже далеко — так далеко, що про неї можна тільки мріяти, їхні серця випромінюють велике кохання, а нейронам здається, що вони досягли найвищих щаблів у розвиткові науки: навчилися виробляти довершені променеві організми, які зустрічаються з кометними організмами Деми. Відбувається обмін Всесвітньою Інформацією…

А може, це тільки казка?.. Та що можна вдіяти проти цієї казки, коли Субстанція справді володіє відчуттями? Хіба ж вона — матерія — починається і кінчається нашими власними організмами?

Отже, ти, Миколо, спершу потрапив до імпульсних модуляцій Вухатого — комети, яка повертається від синьоокої Деми, — а Вухатий передав тебе у глибини електронного мозку як звичайнісіньку інформацію. Твій саркофаг — це не труна, а такий самий — може, значно досконаліший — електронний організм, який пульсує на Фаетоні. Що ж, такі переселення не можуть бути лише приємною розвагою. Справа серйозна. Хіба ти міг прибути на Юпітер в оболонці власного тіла? Адже ж та оболонка пристосована до значно меншого тяжіння. Тут вона була б відразу ж розчавлена. Та й що б ти тут побачив, окрім хмар, які випромінюють світло? Це ж зовсім інший вимір Всесвіту!.. Отож наберись, голубе, терпіння. Не поспішай. Дай людям подумати, як видобути тебе із ящика. Чи твою інформацію. Чи ідею. Чи просто твою грішну душу…

— Він, здається, трохи заспокоївся, — сказала дівчина.

Батько посміхнувся, відкрилися білі зуби з фіолетовим відливом.

— Мі! Моя люба Мі! — вигукнув батько. — Чи знаєш ти, кого нам прислав Вухатий? Це ж справжнісінький фаетонець. Поглянь, імпульси не виходили за межі наших гравітаційних полів!..

— Значить, Материк Свободи…

— Ні! Це щось інше. Очевидно, ми маємо справу з генієм. Зв'язок з Материком Свободи ми плануємо на рівні телепрограм. А ця людина створила власний психовідповідник. Зовсім інша якість!

— Невже це справді важко? — здивувалась дівчина. — Так просто…

— Пересилати себе в формі імпульсних модуляцій нас навчила Дема. Ми також починали із звичайнісіньких телепрограм. Але як розшифрувати його генетичний код? Мабуть, наш гість не знайомий з міжзоряним правилом. Новак у цій справі.

— Тату! Спробуймо з ним побалакати. — Дівчина підійшла до апарата, увімкнула якийсь прилад, що відтворював зворотний зв'язок. — Вельмишановний фаетонцю! Вас вітає донька філософа Ну. Ми з батьком дуже раді, що ваш геніальний експеримент завершився успіхом. Це справді історична подія. Але наші прилади не зафіксували ваш генетичний код. Ми маємо вашу особу лише в променевій формі. Вам потрібне тіло. Його можна виготовити в наших лабораторіях. Будь ласка, дайте ваші генетичні індекси. За міжзоряним правилом їх належить висилати раніше, ніж індекси психовідповідників.

Микола мовчав. Там, на Фаетоні, діяв його електронний двійник, який через комету встановив зв'язок з іншим електронним організмом, призначеним для відтворення психовідповідників. Той електронний організм розшифровував і розгортав їх так, як розгортає Сонце, що засобами фотосинтезу читає програму спадковості, закладену в зародки… І, діючи на цю програму, забезпечує організми променевою енергією, без якої вони нездатні розгорнути себе просторово — тобто перетворитись із генетичної інформації на людину.

Лише тепер Шако-Микола збагнув, яку він вчинив помилку. І разом з тим зрозумів найвищу таємницю Субстанції.

Інформація пересувається в шести вимірах, бо просторова динаміка — шестимірна. Кожна лінія тримірного простору має в собі прямий і зворотний зв'язок. Або дію і протидію, що виступають у своїй динаміці як рівні величини. Гравітація і антигравітація. Вибух і антивибух. Світло і Антисвітло. День і Ніч…

У нульовому синтезі (сьомий вимір) вони зливаються у макровідчуття і мікровідчуття, що творять макропсихіку і мікропсихіку, яку ми називаємо підсвідомістю…

Микола відчував себе так, як відчуває людина, що, намагаючись перейти кордон, потрапила в пастку. І тепер її не приймає ні сусідня держава, ні своя…

Він напружує пам'ять, намагаючись відтворити в ній генетичні індекси. Та це неможливо! Його фаетонський двійник, що став тепер його володарем, не одержав завдання пересилати їх на Юпітер.

— Він мовчить, — розчаровано сказала Мі. — Треба посилити генератор зворотного зв'язку.

Микола дістав змогу говорити.