Чорний іній

— Мої хлопці вільно орієнтуються в англо-американському сленгу. Вони передали їм «поправку» до курсового кута. Ці роззяви вилетіли з Ньюфаундленда й повинні були дозаправитися в Ісландії. Тепер на Європейському театрі «чарлі» матимуть на вісім бомбовозів менше!

Після повернення треба буде представити Ерслебена до рицарського хреста з мечами.

Так, війна точиться в різних вимірах — радіовійна, протистояння броні та моторів, війна в глибинах та у висотних просторах, війна волі та розуму. Але мало хто в світі зараз усвідомлює, що людство стоїть на порозі створення нових фантастично потужних видів зброї. Мало хто може уявити собі ті надзвичайні можливості, які відкриє перед арміями здатність хоч малою мірою керувати кліматом! Метеовійна! Могутність держав, які оволоділи подібною зброєю, набирає глобальних, планетарних масштабів. І я пишаюся тим, що закладаю «льодовий фундамент», — дозволю собі використати саме таке словосполучення, — в могутність моєї Німеччини. Хто знає, чи не є скромна метеорологія вкупі з гідрографією та гляціологією тим передовим рубежем, за яким відкриється можливість створити небувалі бойові засоби, те незбагненне, що його зараз важко спрогнозувати? Навряд чи Ерслебен та Фогль замислюються над цим. Хлопчиська! Для них усе зрозуміло й просто. А для мене? Хто знає?..

Багато чого я міг би сказати з цього приводу, але зараз не час — треба йти знімати заміри разом із моїм найближчим помічником лейтенантом Тумою. Пізніше ще повернуся до цього, а зараз необхідно переключити мозок на буденне. Дисципліна думки — ось головне завоювання німецької нації».

Вивантаження добігало кінця, й Щербо ледве встиг огледіти сірі гранітні скелі, що оточували їх, як вітер різко посилився. Він люто зривав сніг із широкого плато в глибині острова, за якихось півкілометра від місця висадки. Зазміїлися в повітрі снігові протуберанці, зятягли обрій пульсуючою білою імлою, різко потемнішало. За кілька хвилин сніговий танок розійшовся не на жарт, виїдав очі, забивав дихання.

На санях-волоках вони ледве встигли витягти на берег, подалі від прибою, нечисленні тюки.

— Вище, вище давайте! — перекрикуючи вітер, підганяв старшина. — Інакше знесе!

Вантаж розташували на невеликому льодовому майданчику, що вивищувався над рівнем затоки метрів на п'ять. А зовсім поруч горбатилися гори води, розмиваючи берег і перекочуючи, мов легку гальку, уламки криги.

— Ну й місцина! — прокричав у самісіньке вухо Байда Щербові.

...Так, похмуро й страшенно незатишно, терміново необхідне сховище! Праворуч у пекельній піні скельний частокіл з вивітреною дірчастою крихкою корою, наче гнилі зуби якогось страховиська, трохи далі — довга снігова коса. Ліворуч — язик невеличкого льодовика.