Чтиво

Бостон, Провіденс, Маямі, Вашингтон, Шарлотт, Чикаго, Мілуокі, Міннеаполіс, Сент-Луїс, Канзас і Альбукерк промайнули без жодного інциденту. Він почав сумніватися, чи не припустився помилки. Може, до Злабії він не має ніякого відношення. Він полетів у Денвер. Зателефонувала дочка і сказала, що їм скоро привезуть меблі для Їдальні. Подякувала і згадала, що подушки, які вони замовили для вітальні, обійшлися набагато дорожче, ніж вони очікували. Він запропонував довірити різницю своїй кредитній картці. Вона знову подякувала і попросила триматися подалі від неприємностей. «Це ж я і є,— сказав він, провівши пальцем по колонці під назвою „Міжнародні новини“.— Містер Неприємності». Він полетів до Фініксу. Власниця книгарні, що спеціалізувалася на детективах і трилерах, на диво неприваблива жінка, запросила його до полінезійського ресторану. Весь обід він сидів похмурий і щоразу, коли вона робила ковток чаю, озирався через плече. Над барною стойкою висів телевізор, по кабельному каналу транслювали новини. Він чекав на заставку «Гарячі новини». Полетів до Г’юстона. Директор незалежної книгарні подарував йому кухлик з логотипом і те, що він назвав «найтовстішою, але найкращою книгою року». Практичний посібник: «99 кумедних поз, як можна скласти ваше немовля». Пфефферкорн поклав його в ручну поклажу і забув у літаку. Замість книжки він прихопив три різні газети. Перестав шукати статті про Злабію. Кожна погана новина була потенційним обвинуваченням. Прорвало греблю в Індії, шістдесят тисяч людей лишилося без даху над головою. Його рук справа? Ближній Схід розхвилювався і спалахнув. Він? Повстанці захопили південноамериканську столицю, мільйони африканців гинуть щогодини — будь-що могло статися через нього. Тоді він подумав, що бере на себе забагато повноважень (і відповідальності). Ніяких повноважень у нього не було. Він не Дік Стапп. І не Гаррі Шагрін. Він лакей, пішак, і це робить його співучасть іще принизливішою. Він полетів у Портленд. Медіа-ескорт пригостив його найсмачнішими пончиками в місті. За дев’ятнадцять днів подорожі він іще не почув про катастрофу, за яку почувався б винним. Але хто знає? Яка б не була та подія, вона вже могла статися. З таким самим успіхом вона може статися і за місяць, за рік, за два, за десять. Він полетів до Сан-Франциско. Власником книгарні був добрий чоловік похилого віку, який обожнював оперу. Ішов дощ, теплий літній дощик, усередині крамниці пахло шкіряним взуттям. Неохайний хлопець із бородою, схожою на щітку, попросив його звернутися у своїх творах до теми марксизму. Пфефферкорн повернувся до готелю. Повечеряв сам. Піднявся в номер, надягнув халат і розтягнувся на ліжку. Переглянув заламінований перелік каналів. Серед них було багато нових. Увімкнув телевізор і дивився бейсбол, доки не заснув.

Глава п’ятдесят перша

агинув Драгомир Жульк, прем’єр-міністр Західної Злабії. Снайперська куля влучила в нього, коли він ішов на роботу. Більшість аналітиків припускало, що його смерть була помстою за спробу вбивства Климента Тітиїча, інші вважали, що вбивця належить до групи, що відкололася від партії Жулька. Група виступила із заявою, в якій звинуватила американців. Державний секретар відмовився відповідати на звинувачення, наголосивши на тому, що його країна підтримує Східну Злабію («нашого давнього історичного союзника»), і попередив, що застосування сили будь-якою стороною може стати приводом для інтервенції. Росіяни також зробили заяву, в якій назвали «ці дії терористичною агресією». Шведи скликали комітет для з’ясування фактів. Китайці скористалися тим, що на них ніхто не звертає уваги, і стратили ув’язненого дисидента. Видатний французький інтелектуал написав, що ситуація «безперечно є явним прикладом дефектів реакційної політики ідентичності, що використовувалася в керуванні державами за часів пост-структурної епохи». Новини були на перших сторінках.

Пфефферкорн відчув себе переможеним. Йому важко було відстежити усіх гравців. Найгірше — або найкраще, він так і не вирішив,— ніхто не бачив правди, яка полягала в тому, що Драгомира Жулька вбив трилер, що сьогодні вранці займав першу позицію в списку бестселерів.

— Доброго ранку,— привіталася жінка з ескорту.— Кави?

Пфефферкорн вдячно прийняв запропоновану каву і заліз в автівку, що вже на нього чекала.