Дата Туташхіа

У місті ми спочатку зайшли в моїх справах до крамнички канцелярських товарів, а тоді до мануфактурної крамниці, де і йому, й мені треба було дещо купити. Була то неділя, базарний день, покупців було багато, і біля прилавка зібралося одразу кілька десятків людей. Проте ждати нам довелося недовго. Прикажчик уже розгорнув перед нами кілька сувоїв матерії, коли до крамниці впурхнула жінка Шабатава. Учитель Шабатава — молодий іще, і жінка в нього молода, гарненька, але трохи якась легковажна. Безцеремонно розштовхуючи людей, вона сунулася до прилавка. Хотіла вона відштовхнути й Туташхіа. Дата озирнувся, зміряв її поглядом з голови до ніг і враз заступив дорогу, вродлива жінка молодого вчителя все ще не вгамовувалась, але Туташхіа не поступився, а щоб зрушити його з місця хоч на вершок, потрібна була не жіноча сила. Прикажчик загорнув нам покупки, і ми розрахувалися. Дата попросив мене трохи зачекати, обернувся до дами, що стояла ближче за інших, спитав, чи не збирається вона щось купувати, і залишив позицію лиш тоді, коли прикажчик приніс їй крам.

Мене здивував Датин вчинок. Надворі я спитав його, чому він поступився місцем на дрожках невідомій жінці й заради неї пройшов кілька верстов до повіту по грязі, а вродливої, хоч і погано вихованої дружини Шабатава не пропустив до прилавка. Чи не здається йому це якимсь дивним?

— Я вчинив так їй же на користь! — відповів Дата Туташхіа.

Цей альтруїзм видався мені сумнівним. Я спитав, що він має на увазі, і Дата пояснив:

— Нахабними не стільки народжуються, скільки стають через наше з вами потурання. Ми з благородства часто схильні прощати нечемам, таким як оце жінка Шабатава, нахабство, яке вони дозволяють собі часом просто несвідомо, і вдруге, за інших обставин, можуть це зробити. Хоч він і нечема, а зрозуміє — нахабному жити легше, і аж до смерті залишиться нахабою.

А тепер уявімо собі: нечемі не поступилися, і в нахабстві своєму він був посоромлений. А завтра знову посоромили. І післязавтра не поступилися, щоб іще раз покарати нахабство. Тоді, хоч би який обмежений був нахаба, він рано чи пізно відмовиться від своїх негідних вчинків і, може, ще проживе життя як цілком порядна людина.

Це, звичайно, парадокс. Мета нахаби — нахабство. Проте я відчуваю в цьому міркуванні якусь істину, і приваблює мене в ньому чітко виявлене активне ставлення до життя.

Протокол допиту

м. Поті. Військовий лазарет.

1885 року 11 березня

Слідчий — Кутаїської губернської жандармерії ротмістр Євтихій Агафонович Ієвлєв.

Потерпілий — давнього роду дворянин Московської губернії, поручик у відставці Сергій Романович Андрієвський.

Запитання слідчого: Шановний лікарю, чи дозволяє стан хворого допитати його і чи матиме протокол допиту юридичну силу правомірного документа?

Відповідь: Пан Андрієвський дістав поранення у верхню частину печінки. Ви знаєте про це з висновку медичної експертизи. Зараз у пана Андрієвського невисока температура, психічний стан нормальний, і він може дати свідчення без шкоди для свого здоров’я. А щодо юридичної сили документа — стверджувати чи заперечувати її не входить у мою компетенцію.

Запитання: Пане поручику, прошу пояснити слідству мотиви вашої відставки і вибору професії вільного художника.

Відповідь: Запитання не стосується справи, і я відмовляюся відповідати на нього.

Слідчий! Начальник жандармського управління просив вас відповісти на це запитання.

Андрієвський: Перекажіть графові, що, на превеликий жаль, здоров’я не дозволяє мені задовольнити його прохання, та в мене немає зараз і бажання розмовляти на цю тему.

Запитання: Хто завдав вам рани, яку ви лікуєте у військовому лазареті міста Поті?

Відповідь: Житель Зугдідського повіту Дата Туташхіа.

Запитання: Чим ви можете довести, що саме Дата Туташхіа поранив вас?

Відповідь: Він сам же й підтвердить. Можуть підтвердити також його сестра Еле Туташхіа і мій служник Федір Нікішов. Але зауважу, що я і Дата Туташхіа стріляли один в одного за обопільною згодою.

Запитання: Ви хочете сказати, що між вами відбулася дуель?

Відповідь: Ні, ми не домовлялися про умови і стріляли без секундантів. А це, як відомо, не може вважатися дуеллю.

Запитання: Чи бажаєте ви порушити кримінальну справу проти Дати Туташхіа?

Відповідні Ні в якому разі. Разом з тим повинен сказати, що я рішуче заперечую проти того, щоб будь-хто порушував таку справу. Я маю на увазі коло наших з Туташхіа стосунків.