Диригент

— Коли я востаннє бачилася з агентом Дюпре, ми з агентом Джонсоном і детективом Шарбу збиралися повернутися до Нового Орлеана, виконуючи його накази, оскільки працівники аварійно-рятувального відділу повідомили нам про злочин, чиї характеристики збігалися зі способом вчинення вбивств, обраним Мартіном Ленксом, якого слідчі називали «диригентом». Агент Дюпре одужував після загострення серцевої хвороби, і з ним залишився детектив Булл. За кілька годин до від’їзду ми виявили місце, де викрадачі тримали жертв. Хижку рибалок у жахливому стані, що пішла під воду, щойно ми вийшли звідти. Дівчаток там не було, проте ми знайшли деякі докази, які дозволили нам вийти на слід одного зі співучасників — Домініка Даррела. Гадаємо, він був посередником. Ймовірно, що їх перевезли до Батон-Руж, аби віддати замовникам. Може, Дюпре переконав Булла погнатися за Даррелом після того, як ми повернулися до Нового Орлеана.

Вілсон глянув на Амаю і зробив дивний жест, немовби згортаючи вовняний клубок.

— Так, я в курсі. Те саме ви написали у вашому звіті, те саме повідомив Джонсон. Ми не маємо свідчень детектива Шарбу, — провадив далі Вілсон, — тому що не мали можливості поспілкуватися з ним. Ситуація в Новому Орлеані дуже складна. Телефонний зв’язок не відновлено; сповіщають про тисячі загиблих і зниклих безвісти. Утім, я гадаю, якби нам вдалося поговорити, Шарбу повторив би те, що сказали ви двоє.

Амая на секунду опустила очі, намагаючись витіснити спогади про Шарбу та його слова про людей, що полювали на нього.

— У Дюпре стався серцевий напад. Зрозуміло, що причина невідома: немає ні документів, ні способів зв’язатися з персоналом.

Всі, хто перебував у «Черіті», були евакуйовані, а будівля оголошена зруйнованою. Попри те що Дюпре потрапив до лікарні й розслідував справу диригента, група вирішила поїхати на болота, оскільки хлопчик Джейкоб Емеріт, — Вілсон прочитав фразу, написану у звіті, — чув, як викрадачі говорили про це місце.

— Дюпре так вирішив, — уточнила Амая.

Джонсон здійняв здорову руку, просячи дозволу висловитися.

— Лікарня мала мінімальні запаси. Їм ледве вистачало пального на п’ятнадцять годин роботи генератора. Вони не мали нічого, крім знеболювальних. Ні операційних, ні ліків. Саме тоді агентка Такер повідомила нам про спецоперацію у Флориді й затримання Бреда Нельсона, якого вважали диригентом. Розслідування добігло кінця. Ми застрягли в місті, що неначе перенеслося в минуле, опинившись у кам’яному віці. Дюпре дійшов висновку, що нам слід долучитися до розкриття іншого злочину, свідками якого ми стали.

— Так, — оглушливо пролунав голос Вердона. Вони й забули, що він стояв біля вікна. — Поза всяким сумнівом, ураган Катріна і катастрофічний стан Нового Орлеана — найкраще алібі для вас. Перепрошую, я сказав «алібі»? Я мав на увазі пояснення вашого вчинку.

Чоловік із демонстративною повільністю рушив до столу, прагнучи посилити напруження незручною мовчанкою. Наблизившись до Вілсона, він мовив:

— Агент Дюпре досі не вийшов на зв’язок. Чи маєте ви якесь пояснення?

— Взагалі-то, — пробурмотіла Амая, дивлячись на Джонсона, — нам не треба пояснювати, наскільки жахливою є нинішня ситуація у Новому Орлеані. Виїжджаючи з міста, ми мало не загинули, а коли повернулися, агент Джонсон отримав поранення під час перестрілки. Ми забрали єдиний човен, який мала наша група. Дюпре був дуже хворий, коли ми залишили його під доглядом детектива Булла й місцевого знахаря — єдиного, хто міг запропонувати більш-менш нормальні медичні послуги.

— І тоді Дюпре сказав вам, що повернеться до Нового Орлеана, коли його стан поліпшиться, — припустив директор.

— Якщо точніше, він мав намір повертатися, коли в місті стане безпечно, — втрутився Джонсон. — Сумніваюсь, що ця мить настала. Ви навіть не уявляєте, що там коїться. Ситуація погіршується щогодини, умови проживання є жахливими. Солдати виселяють людей з їхніх домівок, а поліція все ще знаходить трупи тих, хто застряг у своїх будинках, потонув унаслідок бурі, коли рівень води піднявся, або помер від спраги на мостах Міжштатної автомагістралі. Стоїть тридцятип’ятиградусна спека. Немає ні питної води, ні харчів. Снайпери — «народні месники» — відкривають вогонь по всіх, хто їм не подобається. — Він вказав на своє плече. — Те місце найбільше нагадує пекло на землі.

— Усе як я казав, — підсумував Вердон. — Ідеальне алібі.

Роздратоване зітхання Джонсона було чути в усьому кабінеті.

Безумовно, агент, поранений під час виконання службових обов’язків, міг дозволити собі поводитися менш формально.

Вердон відвів погляд. Вілсон підхопив естафету.

— Той самий привід, яким ви скористалися, аби не зв’язуватися з нами, не просити підмогу, не повідомляти про нові підозри...

Амая починала втомлюватися. Ці двоє знову втягували її у свої дивні ігри, якими так захоплювалися. Їй набридли їхні допити. Дівчина не розуміла, до чого хилять директори. Теоретично саме вони були найбільш зацікавленими особами в розробці «офіційної версії».

— Ви натякаєте, що наші дії не були достатньо обґрунтованими? Якщо це справді так...