Читаем Диригент полностью

— Ми ще маємо роботу, — сказав Дюпре. — Коронер пообіцяв мені, що негайно розпочне розтин. Група ночуватиме тут. Ви повертаєтесь до Квантіко. Літак до Вірджинії вилітає за годину. Агентка Гарріс відвезе вас до аеропорту.

Так от у чому річ. Ми — команда, а ти — ніхто. За кого ти себе маєш?

Прощання з іншими було швидким і беземоційним. Амая попрямувала до автівки агентки Гарріс, яка махнула їй рукою з водійського сидіння. Аж тут дівчина усвідомила, що Дюпре крокує слідом за нею. Вона озирнулась.

— Наразі ви маєте всю інформацію. Чекаю на ваш звіт, — мовив він, провівши її до автомобіля національної поліції. Перш ніж увійти всередину, Амая подивилася йому у вічі й спитала:

— Чому ви не привіталися зі мною?

Дюпре здивовано глипнув на неї. Він навіть сплеснув руками, машинально виражаючи збентеження, проте опанував себе достатньою мірою, аби не відповідати.

Та вона була рішуче налаштована й не мала наміру здаватися.

— Під час лекції ви кілька разів зверталися до мене, але пізніше, коли я підійшла до службового виходу й привіталася з вами, ви навмисно зігнорували мене. Чому?

Глибоко зітхнувши, Дюпре розстебнув куртку і вперся руками в боки. Потім він глянув через плече на інших агентів і нахилився ближче до неї:

— Я не хотів підвищити вашу самооцінку своєю увагою, бо розумію, яку шкоду може завдати слідчій зацікавленість з боку інструктора.

Вона зміряла його грізним поглядом.

— Ні, це не справжня причина. Якби ви хотіли уникнути таких наслідків, ви би з самого початку поводилися інакше. Я бачила, що ви зацікавились мною, і навіть Емерсон це помітив, але згодом ви відштовхнули мене. Цілеспрямовано роздратували, поставившись до мене як до зарозумілого дівчиська.

Дюпре мовчки дивився на неї, і Амая впевнилася, що припустилася помилки й нічого не почує. Та він сказав:

— Я не помилився. На тій лекції мені була потрібна ваша увага й ваша подальша лють, аби ви виплеснули її у звіті. І мені це вдалося. Ви маєте рацію у дечому: моя лекція не випадково була присвячена інспектору Шеррінґтону й прихованим жертвам. Упродовж багатьох тижнів я підозрював, що ми зіткнулися з чимось подібним. Відкриття, зроблені нами за останні години, дозволяють застосувати новий підхід. Ми розглянемо цю гіпотезу.

— Чому саме я?

Обличчя чоловіка посуворішало.

— Не заплутуйте себе. Наша справа є найважливішою, і якщо сьогодні ви перебуваєте тут, то лише тому, що я вважаю, що співпраця з вами може принести нам користь.

— Я чудово знаю своє місце. Я — інспекторка відділу вбивств, і мені відомо, що є найважливішим у нашій роботі. Здається, це ви щось наплутали. Коли ми оглядали місце події, ви шпетили мене так, наче розмовляли з кадетом вашої академії. Може, я не проходила підготовку в ФБР, але я знаю правила й знаю, як поводитися на місці події. Хай там як, а ваше пояснення не дає відповіді на моє запитання.

Дюпре з досадою відвернувся. Здавалося, він поривався піти, але наступної миті знову крутнувся назад і з недовірливою посмішкою спитав:

— Серйозно? Ви передали нам звіт, написаний на кількох стикерах. Примудрилися розізлити Джонсона — одного з найбільш миролюбних людей у світі. Я не відповідатиму на ваше запитання. Можливо, іншим разом, але не сьогодні. Адже сьогодні я вдався до одного ефективного засобу. Вам не обов’язково знати причину. Я певен, що все вийшло би інакше, якби ви дізналися правду. Тоді ви б не поводилися так зухвало під час розмови з коронером... і не були б такою рішучою, шукаючи повалений дах.

— Ви не знаєте мене, — заперечила вона.

— Ваша правда. І саме тому сьогодні ви були тут. Мені треба було з’ясувати, скільки в вас бравади, а скільки — таланту, спритності й насамперед розуму. — Він злорадо посміхнувся. — Крім того, я хотів пересвідчитися, як ви виявляєте гонор, коли розумієте, що маєте слушність.

Амая насупилася.

— Як це відбувається саме зараз, — підсумував Дюпре.

— Гонор? — Розчарована, Амая мотнула головою. Тепер усе стало зрозумілим. — Вам розповів Емерсон. — із сумом прошепотіла вона.

Дюпре розвернувся і рушив до групи слідчих, які чекали біля входу до будинку.

— Емерсон тут ні до чого. Не забудьте передати звіт до восьмої вечора. Три профілі, Саласар.

<p>8. Засіб</p>

Академія ФБР, Квантіко, Вірджинія

П’ятниця, 26 серпня 2005 р.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Дебютная постановка. Том 2
Дебютная постановка. Том 2

Ошеломительная история о том, как в далекие советские годы был убит знаменитый певец, любимчик самого Брежнева, и на что пришлось пойти следователям, чтобы сохранить свои должности.1966 год. В качестве подставки убийца выбрал черную, отливающую аспидным лаком крышку рояля. Расставил на ней тринадцать блюдец, и на них уже – горящие свечи. Внимательно осмотрел кушетку, на которой лежал мертвец, убрал со столика опустошенные коробочки из-под снотворного. Остался последний штрих, вишенка на торте… Убийца аккуратно положил на грудь певца фотографию женщины и полоску бумаги с короткой фразой, написанной печатными буквами.Полвека спустя этим делом увлекся молодой журналист Петр Кравченко. Легендарная Анастасия Каменская, оперативник в отставке, помогает ему установить контакты с людьми, причастными к тем давним событиям и способными раскрыть мрачные секреты прошлого…

Александра Маринина

Детективы / Прочие Детективы