Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням

Таким чином, зменшення пропозиції адиктивних речовин послаблює вплив та знижує ризик розвитку залежності й супутньої шкоди. Природним експериментом, що перевірив й довів цю гіпотезу в минулому столітті, став так званий сухий закон – загальнодержавна конституційна заборона виробництва, імпорту, транспортування та продажу алкогольних напоїв у Сполучених Штатах Америки, що діяла у 1920–1933 роках.

Сухий закон призвів до різкого зменшення кількості американців, котрі споживали алкоголь і потрапляли в залежність від нього.[4] Він мав непередбачені наслідки, наприклад, створення великого чорного ринку, що діяв під наглядом кримінальних банд.[5] Однак позитивний вплив сухого закону на споживання алкоголю та пов’язану з цим смертність значно недооцінюють. За цей період рівень пияцтва у громадських місцях та спричинених алкоголем захворювань печінки знизився наполовину, до того ж за умови відсутності нових засобів лікування цієї залежності. Наслідки сухого закону тривали до 1950-х. Протягом наступних 30 років алкоголь знову став доступнішим і його споживання неухильно зростало. В 1990-х частка американців, котрі вживали алкоголь, збільшилася майже на 50 %, а рівень ризикованого споживання алкоголю підвищився на 15 %. У 2002–2013 роках рівень діагностованої алкогольної залежності зріс на 50 % серед людей похилого віку (понад 65 років) і на 84 % серед жінок – у двох демографічних групах, які в минулому були відносно захищені від цієї проблеми.[6]

Звісно, розширений доступ не єдиний чинник ризику виникнення залежності. Останній зростає при наявності залежності в одного з біологічних батьків чи дідів та бабусь, навіть якщо ви виросли не поряд із залежними людьми. Чинником ризику є також психічне захворювання, хоча цей взаємозв’язок не до кінця зрозумілий: чи психічне захворювання призводить до вживання наркотиків, чи вживання наркотиків спричиняє або виявляє психічну хворобу, чи, можливо, існує проміжний варіант.[7] Психічна травма, соціальні потрясіння та бідність – усе це збільшує ризик розвитку залежності, оскільки наркотики стають засобом подолання труднощів, а епігенетичні зміни (спадкові зміни ланцюжків ДНК за межами успадкованих пар основ ДНК) впливають на експресію генів.

Сучасна ситуація відрізняється тим, що збільшується кількість людей із слабкою залежністю, зокрема тих, у кого майже немає чинників ризику, крім легкого доступу. Пропозиція створила попит, позаяк усі ми потрапляємо у вихор компульсивного надспоживання. Наша дофамінова економіка, або те, що історик Девід Кортрайт назвав «лімбічним капіталізмом», стимулює такі зміни за сприяння трансформаційних технологій, котрі не лише збільшили доступ до наркотиків, а й підвищили їхню дієвість.[8]

Устаткування для скручування цигарок, винайдене у 1880 році, дало змогу перейти від скручування 4 цигарок за хвилину до приголомшливих 20 тисяч цигарок.[9] Зараз у світі щороку продається 6,5 трильйона цигарок, тобто курці споживають 18 мільярдів цигарок за день, що, за деякими підрахунками, призводить до смерті 6 мільйонів людей.

У 1805 році німець Фрідріх Сертюрнер, який працював тоді помічником фармацевта, відкрив знеболювальний морфін – опіоїдний алкалоїд, у 10 разів сильніший за його попередника, опіум. У 1853 році шотландський лікар Александр Вуд винайшов шприц для підшкірних ін’єкцій. Обидва ці винаходи сприяли тому, що в кінці XIX століття у медичних журналах з’явилися сотні повідомлень про випадки ятрогенної (ініційованої лікарями) залежності від морфіну.[10] Намагаючись знайти замість морфіну опіоїдне знеболювальне, що спричиняло б меншу залежність, фармацевти відкрили абсолютно нову сполуку, котру назвали heroisch (у перекладі з німецької мови це слово означає «хоробрий») – героїн. На початку XX століття героїн, котрий виявився у 2–5 разів сильнішим за морфін, відкрив шлях до наркоманії. Сьогодні сильнодійні опіоїди фармацевтичного класу, як-от оксикодон, гідрокодон і гідроморфон, доступні у всіх можливих формах: пігулки, ін’єкції, пластир, назальний спрей. У 2014 році один пацієнт середнього віку зайшов до мого кабінету, розсмоктуючи яскраво-червоний льодяник з фентанілом. Синтетичний опіоїд фентаніл у 5–100 разів сильніший, ніж морфін.

Окрім опіоїдів, інші наркотичні препарати зараз також значно сильніші, ніж у минулому. Електронні цигарки (вишукані, непомітні, позбавлені запаху, перезарядні системи доставки нікотину) спричиняють підвищення рівня нікотину в крові за коротший період споживання, ніж звичайні цигарки. До того ж вони мають багато смаків, призначених для того, щоб приваблювати підлітків. Сучасний канабіс у 5–10 разів сильніший за канабіс 1960-х. Він продається у вигляді печива, тістечок, брауні, мармеладних ведмедиків, лохини, тартів, лікувальних льодяників, олій, ароматизаторів, настоянок, чаїв – цей список безкінечний.