Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням

Технологи маніпулюють навіть їжею. Після Першої світової війни автоматизація виробництва чипсів та картоплі фрі призвела до створення картопляних чипсів у пакетах.[11] У 2014 році американець в середньому споживав 50,9 кілограма картоплі, з яких 15,3 кілограма припадало на свіжу картоплю, а ще 35,6 кілограма – це перероблена картопля. Додавання величезної кількості цукру, солі й жиру, а також безлічі штучних смаків – обов’язкова умова задоволення сучасної пристрасті до таких речей, як морозиво із французьким тостом або тайський томатно-кокосовий суп.[12]

Зважаючи на розширення доступу до різних препаратів та підвищення їхньої дієвості, поліфармація (вживання декількох препаратів одночасно або безпосередньо один за одним) стала нормою. Моєму пацієнтові Максу було легше намалювати часову лінію вживання наркотиків, ніж пояснити її мені. Як ви бачите на малюнку, він почав у 17 років з алкоголю, цигарок та канабісу («Мері Джейн»). У 18 років він нюхав кокаїн. Коли Максові виповнилося 19 років, він перейшов на оксиконтин і ксанакс. У 20–30 років він вживав перкоцет, фентаніл, кетамін, діетиламід лізергінової кислоти (LSD), фенілциклідин (PCP), декстрометорфан (DXM) та метоксетамін (MXE).

Зрештою він почав вживати оксиморфон (торговельна марка «Опана») – опіоїд фармацевтичного класу, після чого настала черга героїну, який він вживав, поки не звернувся до мене у 30 років. Загалом Макс випробував на собі дію 14 різних наркотиків менш ніж за десять років.

Сучасний світ пропонує повний набір цифрових наркотиків, яких не існувало в минулому, а якщо й існували, то тепер вони функціонують на цифрових платформах, котрі значно збільшили їхню дієвість та доступність. До таких наркотиків належить інтернет-порнографія, азартні ігри, відеоігри тощо. До того ж залежність спричиняють самі технології з їхніми миготливими вогниками, музичними фанфарами, бездонними чашами та обіцянкою постійного отримання якомога більших винагород. Наприклад, моє просування від порівняно скромних вампірських романів до соціально прийнятної порнографії для жінок можна також пов’язати з появою електронних книг.

Наркотиком став навіть сам акт споживання. Мій пацієнт Чі (емігрант з В’єтнаму) пристрастився до постійного пошуку й купівлі товарів в інтернеті. Піднесений стан починався у Чі, коли той вирішував, що саме хоче придбати, продовжувався під час очікування доставки й досягав найвищої точки тоді, коли він відкривав пакунок. На жаль, такий стан тривав зовсім недовго й закінчувався одразу після того, як Чі розрізав стрічку Amazon й роздивлявся те, що було в пакунку. Кімнати його помешкання були вщент заповнені дешевими товарами. Він заборгував десятки тисяч доларів, проте не міг зупинитися. Для того щоб підтримувати цей цикл відчуттів, він почав замовляти ще дешевші товари (ланцюжки для ключів, кухлі, пластикові сонцезахисні окуляри) і повертати їх відразу ж після отримання.

Інтернет і соціальне зараження

Того дня в готелі Джейкоб вирішив не вкорочувати собі віку. Наступного тижня у його дружини виявили рак мозку. Вони повернулися на батьківщину й провели там три роки, протягом яких Джейкоб доглядав дружину, поки вона не померла.

У 2001 році, коли Джейкобові виповнилося 49 років, він відновив зв’язок зі своєю шкільною подругою і одружився з нею.

– Я розповів їй про свою проблему, перш ніж ми одружилися. Проте, можливо, я дещо применшував.

Джейкоб та його нова дружина разом купили будинок у Сієтлі. Він їздив на роботу в Кремнієву долину, де працював науковим співробітником. Що більше часу він проводив на відстані від дружини, то частіше повертався до старих звичок на кшталт перегляду порнографії та компульсивної мастурбації.

– Я ніколи не дивлюся порнографію, коли ми разом. Але коли я тут, у Кремнієвій долині, або коли подорожую й дружини немає поруч, я цим займаюся.

Джейкоб замовк. Було помітно, що йому важко розповідати далі.

– Іноді, коли я мав справу з електрикою на роботі, я відчував щось у руках. Мені стало цікаво. Я замислився про те, які виникнуть відчуття, якщо прикласти струм до пеніса. Тож я почав досліджувати це питання в інтернеті й знайшов цілу спільноту людей, котрі використовують електростимуляцію.

Я приєднав електроди й дроти до стереосистеми. Спробував застосувати змінний струм, скориставшись напругою стереосистеми. Замість звичайного дроту під’єднав електроди, виготовлені із замоченої у солоній воді бавовни. Що вища гучність звуку, то сильніший струм. За низької гучності не відчувається нічого. Коли гучність зростає, стає боляче. Десь посередині, під впливом цих відчуттів, я можу відчувати оргазм.

У мене мимоволі округлились очі. Я нічого не могла з цим подіяти.

– Однак це дуже небезпечно, – продовжив Джейкоб. – Я розумію, що у разі збою електропостачання може статися стрибок напруги, через який я можу постраждати. Люди гинули, роблячи подібне. У мережі я дізнався, що можу придбати медичний пристрій на зразок... як ви їх називаєте, машини для подолання болю...

– Прилад TENS?