Донбасс: Русь и Украина. Очерки истории

Національний идеал.
Як налягло на Русь татарське Лихолітьтє,
Зісталось в Кіёві немов би тількі сьмітьтє.
На Клязьму й на Москву позабегали люде,
И визирали, хто з Киян туди прибуде.
И всі, що руськоі єдиности жадали,
На Клязьму й на Москву помалу прибували.
И засьвітився сьвіт по застумах московських,
И надив буйтурів до себе запорозьких.
И, покидаючи свою руіньню дикость,
Вбачали під Петром империі великосьть.
Империя, се власьть була над ворогами,
Над Ханом, Турчином, Литвою и Ляхами.
Боявсь про Чигирин султан и споминати,
Давай на Буджаки необзир утекати.
Ляхва з Литовцями не раз укупі бита,
Під плахою в жінок ховала езуіта.
И що б там ні було гіркого на Вкраіні,
А густо забуяв наш нарід на руіні.
Де нас десятками за Паліів лічили,
Там миліонами край рідний ми осіли.
Навчили ми Ляхву латину занедбати,
Полщизною листи й літописі писати <… >
Собі ж добро свое найкрашче приховали:
Про рай, сьвій рідний край, с Тарасом засьпівали.
Та письня по Урал и Волгу розлилася,
Стара в ній рушчина з новою понялася.
Тепер Боянська Русь козацтво занедбала,
Руінним поломьєм хвалитись перестала. <…>
Уставши с попелів козацькоі руіни,
Кликнімо до синів Славянськоі родини:
Озьвітеся, брати, з восходу и з заходу
До неприязного всім деспотам народу. <… >
Топімо ж у Дьніпрі ненависьть братню дику,
Спорудимо втрёх одну империю велику,
И духом трёх братів осьвячений диктатор,
Нехай дае нам лад свободи император. 

или 

Старорус-малорус до Нової, Великої Русі
Наші предки москалями вас по ляцькій моді звали,
В Азію китайську ваших славних предків одпихали,
Ви ж на займані своїй розумно господарювали,
Руську землю й руську честь од ворогів обороняли.
Наші предки з поляками руським світом тяжко колотили,
А втворити руського письменства в себе не здоліли,
Ви ж потужне руське слово в тій преславній Січі вформували,
Що над морем за московськими порогами обмурували.
Сим потужним руським словом про наш край ви заспівали,
Наш Дніпро-Славут і Дон Великий гарно змалювали.
Любо ми се малюваннє на Вкраїні привітали,
Ваші голосні пісні по-свойому переспівали.
Нехай руські вороги по всім широкім світі знають,
Що на руських займищах усі брати одно співають.
Буде час, коли між нами не стоятимуть Івани,
Що на добрий розум і на серце нам кують кайдани
Не гаситимуть нам духа політичним фанатизмом,
Не впинятимуть прогресу чужоядним егоїзмом.
Тоді ми про давнє руське братство рівноправне спогадаєм.
Вкупі з вами в вольнім храмі і науки, й жизні заспіваєм.