Дорогами Маклая

Гей, до плеча плече! З'єднаєм
Ми землю одностайними рядами,
Ми в огнище одне думки зливаєм –
І душі наші зіллються вогнями!..

Я не думаю, що якійсь із трьох націй, що склали мою особу, мені варто надати перевагу. Кревні зв'язки я, звичайно, визнаю і ставлюся до них з належною повагою, але склад крові, на мій погляд, не визначає національності. Важливо де, коли й на яких ідеалах виховано людину. Якщо ви візьмете малайську дитину і виховаєте її в англійській родині і в англійському середовищі, то хіба вона лишиться малайцем! У неї збережуться тільки антропологічні риси, тобто зовнішність малайця, проте склад мислення, смаки й запити будуть цілком англійські, і тому по духу ця людина буде англійцем.

Уся суть у тому, що називати національністю, — біологічне начало чи духовну суть людини. Особисто я схильний вважати, що вирішальне значення має саме духовна суть. Діди засновника російської антропології академіка Бера — вихідці з Німеччини й Швеції, але способом життя й усім єством своїм він був цілковитим росіянином і батьківщиною своєю вважав Росію. Так само ім'я моє і діло моє належать Росії». Кореспондент запитує:

— Якщо мене не зраджує пам'ять і я правильно вас зрозумів, в інтерв'ю газеті «Трібюн» ви нещодавно сказали, що дослідник, який присвятив своє життя служінню ідеї рівності всіх народів і рас, повинен знайти в собі почуття громадянина світу й сина людства, хіба не так?

Маклай відповідає:

«Усе залежить від того, яку ви ставите перед собою мету: щось спростувати чи довести. Ваш початковий намір зумовить, а розум визначить і потрібними фактами підтвердить кінцевий результат. Але чи буде це істина? Ні, навіть якщо видаватиметься очевидною. Тому ні, що істина ніколи не буває однозначною. Якщо ви дивитеся на дерево, воно здається вам реальним і сприймається як очевидна істина. Та це тільки частина істини, а не вся істина, а отже, взагалі не істина, оскільки велика чи мала частина чогось не може бути чимось цілим в його закінченому вигляді. Половина яблука — всього лиш половина, а не все яблуко. Точно так стоїть справа і з істиною. Я маю на увазі, певна річ, абсолютну істину.

Окрім видимої для ока крони, в дерева є коренева система, є грунт, що дає йому стійкість і поживу, є підземні води, що розчинили цю поживу і зробили її доступною для коренів, є всотана живим листом теплова сонячна енергія, яка завдяки хімічним реакціям перетворюється в рослині на механічну силу, необхідну для того, щоб піднімати поживні речовини й вологу із землі до гілок, є, нарешті, повітряне середовище, яке також живить дерево і багато в чому визначає його життя.

Так от усе це разом і є істина, ціла система, а не тільки те, що бачить око і тому часто сприймається, як уся реальність. Ми бачимо відсталого у своєму розвитку остров'янина й квапимося зробити висновок про належність даного суб'єкта до буцімто гіршої частини людства. Тим часом існує безліч причин, що зумовлюють відсталість остров'янина. Не враховувати всіх цих причин — значить, не бути об'єктивним. А бути об'єктивним, як я це розумію, значить, відкинути будь-які тенденції і підпорядкувати себе тільки пошукам істини в усій її сукупності.

У моєму становищі дослідника, який поклав собі за мету довести світові, що всі люди — люди, і зробити неможливим саме прагнення виправдати колоніальні захоплення, грабунки і насильство, першою передумовою для цього є почуття відповідальності перед усім людством, однаково неупереджене ставлення до всіх народів і рас, інакше мене звинуватять у необ'єктивності і всі мої старання стануть марними.

Але почувати себе сином людства не означає забути рідшій дім. Я ще не стрічав людини з нормальною психікою, яка була б холодна, байдужа до матері. Тому над своїми хатинами в Новій Гвінеї я завжди піднімав російський прапор».

Кореспондент ловить на слові:

— Кажуть, у Росії з вами повелися не вельми ласкаво?

Відповідь Маклаєва спокійна:

«Мене виключили з шостого класу гімназії, а потім заборонили відвідувати Петербурзький університет, куди я, хоч і не мав документа про закінчену середню освіту, був зарахований вільним слухачем. Тому мені довелося їхати вчитись у Німеччину. Коли мене виключили з університету, я не міг вступити в жоден інший вищий учбовий заклад Росії, оскільки перебував під наглядом поліції. Та це не означає, що навчатися в Росії мені не дозволила Росія.

З гімназії мене відчислили на категоричну вимогу отця Василія за те, що на уроках закону божого читав «Листи. про вивчення природи» Олександра Герцена і якось приніс у клас «Суть християнства» Фейєрбаха.