Доторк

— Хвилиночку, люба, — перебив її Бредлі. — Я намагаюся йому пояснити, що така поведінка нічого не дасть.

— А як би ви хотіли, щоб я поводився?

— І це все ще більше погіршує, а не навпаки. Вам потрібно дивитися на цю справу…

— Погіршує? Що це у вас на думці?

— …реалістично. Ти не дитина й не поденник. Твою кар’єру перервала жахлива трагедія, але ти знаєш, як працює світ бізнесу. У звичайних людей бувають фантастичні голлівудські ідеї про те, щоб засудити гігантську корпорацію на велику суму грошей. Дуже банальна мрія. Але ти добре знаєш, як усе насправді.

— Точно?

— Ти знаєш, наприклад, що вони можуть відкладати позов про відповідальність десять чи й п’ятнадцять років, затримка за затримкою без жодної гарантії, що ти виграєш, коли справа нарешті дійде до суду.

— Так, знаю. Після того як свідки зникнуть, а всі записи й докази пощезають. — Барні тріумфально всміхнувся Карен. — Тепер ми розуміємо темперамент Бредлі, кохана. Бачиш, як працює твій батько.

Бредлі це ніяк не зачепило.

— Ти пропрацював у «Нешнал моторз» досить довго, щоб знати, що людина, яка співпрацює з компанією, завжди зрештою виграє.

Але Барні спостерігав за Карен. Поки її батько говорив, вона, здавалося, хотіла відійти від нього якнайдалі. Ніби побачила його вперше не вдома чи на вечірці, а на арені в крові та з мечем.

— Так, розкажіть нам, що ж зрештою буде, — попросив Барні. — Цю частину нам найбільше й хочеться послухати. Правда, кохана?

Вона відвернулася. Батько бачив, що відбувається.

— Як я розумію, нам краще перенести це обговорення. Мабуть, ліпше нам вести справу з вашим адвокатом.

— О, ні, татку, — заперечив Барні. — Будь ласка, продовжуйте. Мусите пробачити цю несерйозність. Біль і нудота іноді занадто неприємні.

— Нам краще піти, — сказав Бредлі своїй дружині. — Це була помилка — приходити сюди.

— Татку, тебе дійсно прислали сюди, щоб ти відмовив нас від суду?

Джейсон Бредлі спохмурнів, дивлячись на свою дочку.

— Я не збираюся на це відповідати. Ходімо, Лоро.

Лора Бредлі ледь не зітхнула з полегшенням. Вона накинула шовкову шаль на плечі й підняла тонкі підмальовані брови.

— Я шокована тим, як ви обоє поводитеся. Ви, молодий чоловіче, взагалі не поважаєте батьків своєї дружини. Після всього, що для вас зробив мій чоловік.

Барні спирався на стіну, розмішуючи свій напій. Йому було важко приховати задоволення від того, що йому вдалося розкрити справжню натуру старого.

— Ні, я зовсім не забув, що він дав мені цю роботу за допомогою своїх зв’язків. Але мені здається, що я вже тисячу разів за це розплатився.

Бредлі вже повернувся й виходив, проте Барні зупинив його:

— Перед тим як підете, може, розповісте нам, яка остання пропозиція компанії? Так принаймні вийде, що ваш візит не зовсім безглуздий. У нас будуть певні здогадки, на чому вони зійшлися, а ви зможете передати нашу відповідь.

— Так, татку, що вони тепер пропонують? Може, якраз стільки, щоб ми тут тихо й мирно згнили.

— Донечко, не вір…

— Скажи нам їхню пропозицію, — прошепотіла Карен, — і досить бавитися, тату.

На півдорозі до дверей — дружина стояла вже на порозі — Бредлі обернувся.

— Вони досить щедрі. Я думав про ваш достаток. Зважаючи на те, що доказів недбалості немає…

— Ясно, людей з лабораторії вони вже купили.

— …і це можуть довести незалежні експерти.

— Докази «Трейсер контрол» непереконливі. Вони ж і постачають ізотопи.

— Ви всім готові ризикнути, щоб дізнатися? Про Карен подумай.

— Геть звідси! — тремтячи скрикнула Карен. — І більше не повертайтеся. Ніколи.

— Зачекай, — сказав Барні, кладучи руку їй на плече. — Послухаймо пропозицію. Можливо, ми поспішаємо з висновками. Зрештою, можливо, він умовив їх на чесну угоду.

— Барні, я не хочу…

— Ш-ш-ш! Ну ж бо, тату.

Бредлі вагався, тоді знизав плечима.

— Рада директорів обговорила ситуацію позавчора на спеціальних зборах. Їхні юристи уважно переглянули справу, тоді відправили мене до вас із пропозицією, — слова давалися важко, — по п’ятдесят тисяч доларів.

— П’ятдесят?

— По п’ятдесят тисяч тобі й Карен.

— Ми вимагаємо півмільйона. Не дивно, що ви прийшли сюди, замість того щоб звернутися до нашого адвоката. Передайте своїм друзям у «Нешнал моторз», що радіація поки не вразила нам мізки й що нас не купити за сотню тисяч…

— Почекай, Барні. Він сказав: по п’ятдесят тисяч. Це не сто тисяч, п’ятдесят тобі й п’ятдесят мені, бо я впевнена, що пропозиція також передбачає п’ятдесят тисяч дитині.

Спочатку Барні подумав, що Карен просто намагається перевершити його гидку поведінку, але підборіддя в неї тремтіло, а в очах проступили сльози.

— Я збиралася розповісти вам у веселішій обставі. Але, враховуючи, що в нас дитина на підході й треба планувати майбутнє, ми, очевидно, не можемо прийняти цю пропозицію. Дитина може народитися хворою, розумієте. Можливо, потребуватиме опіки все життя. Хто за це платитиме, якщо ми приймемо таку пропозицію? О, ні, їм доведеться переконати присяжних. І, думаю, ви погодитеся, що наш адвокат зможе вибити із суду спочуття.

Не давши батькові сказати й слова, вона вибігла нагору сходами.