Доторк

— У нас таке постійно. Це не займе багато часу.

Стен з Марті почали з протилежних кінців магазину й зустрілися в центрі. Не знайшли нічого, доки Стенів лічильник не затріскотів на одній з кас. Марті дістав мазок з бавовняним кінчиком і провів ним між кнопками з цифрами на касовому апараті. Касирки, які за цим спостерігали, пожвавилися.

— Спокійно, дівчата, — озвався Чемберлен. — Така маленька цятка нічого особливого не означає. Одна з вас, напевно, підібрала її через якусь банку чи коробку, і, коли набирала ціну, порошинка стерлася й упала між кнопок апарата. Не варто хвилюватися. Ні в кого нема опіків на пальцях? Ми не знаємо, як давно та цяточка там тримається, тому, якщо в когось з’являться опіки чи нудота протягом наступних двох тижнів, зв’яжіться з відповідальним за радіаційну безпеку в Центрі. Він скаже, що робити.

Карен побачила на їхніх обличчях образу. Хотіла пояснити, що вона також просто невинна жертва, але різкі погляди промовисто заявили, що краще мовчати.

Лічильники не показали нічого в хімчистці Елджина, магазині одягу Гекшера чи каварні неподалік, а також в інших місцях, які вони перевірили протягом наступних кількох днів. Проте слід знайшовся в салоні краси Мартіно, на кріслі, де Карен укладали волосся.

Містер Мартіно й дівчата, що на нього працювали, впали в паніку, доки Джош не пояснив те саме, що говорив у супермаркеті. Карен налякали їхні погляди — суміш відрази й люті.

Містер Мартіно протер обличчя й проверещав:

— Моя дочка вагітна, і вона приходила сюди на укладання, сиділа в тому кріслі після місіс Старк! Що, як вона щось підхопила?!

— Ми відправимо когось до неї додому, якщо дасте адресу, — заспокоїв його Чемберлен. — Найпевніше, нічого не…

— Господи! Боже мій! А якщо так?! А якщо щось станеться з її дитиною?! — Він люто блимнув очима на Карен. — Якщо з дитиною щось станеться, я…

— Обережніше зі словами! — гаркнув Чемберлен. — Ви не маєте права звинувачувати місіс Старк, вона така ж винна, як і ваша дочка, якщо та передала це комусь іншому. Ви повинні дякувати місіс Старк за те, що вона прийшла з нами перевірити всі ці заклади. Багато людей навіть так не хочуть нам допомогти.

Але містер Мартіно не слухав, його обличчя палало ненавистю.

— Більше щоб я вас тут не бачив. Відтепер ходіть собі зі своєю радіацією де хочете.

Карен відчувала, що от-от розплачеться. Очі наповнювали сльози, але вона не хотіла втрачати самовладання перед ним. Вона обернулася й вибігла із салону.

Дорогою назад її охопила депресія, Карен не могла ніяк відповісти на запевнення Чемберлена, що радіоактивних слідів зовсім трішки що в Мартіно, що в супермаркеті, і навіть якщо одна чи більше людей недовго контактували з нею, це означатиме щонайбільше опік, який зрештою загоїться. Але Карен думала про дещо інше. Скоро їм доведеться відвідати людей з літньої театральної групи. Звісно, тепер вони готують «Гедду Ґеблер» без неї, але вона відвідувала перші репетиції, і багато людей її, можливо, торкнулися, особливо Дейл, коли пробував лізти до неї за лаштунками.

Тієї ночі він був п’яний, притиснув її в кутку, обійняв і змусив до поцілунку. Він обмацував її, запхав руку під сукню й розстебнув ліфчик так швидко, що Карен не встигла від нього вислизнути. Тепер, пригадуючи, що вони знайшли сліди пилу в неї на грудях, вона замислилася, чи він їх не підхопив і чи не передав своїй дружині або іншим жінкам, яких торкався, від чого їй стало гидко.

Чемберлен сказав, що планує перевірити всіх людей з трупи окремо в них удома, а тоді займеться знезараженням глядацької зали муніципального коледжу міста Елджина, до того як відбудеться наступна запланована репетиція. Досить неоковирно він спробував переконати її нічого від нього не приховувати.

— Це як таємниця між лікарем і пацієнткою, — пояснив він. — Можете не хвилюватися й розповісти, чи ви з кимсь були. Іноді люди бояться про це говорити, бо мають якісь секрети. Обіцяю вам: я та «Трейсер контрол» поважаємо вашу конфіденційність.

— На що ви натякаєте?

— Ні на що. Але ми мусимо перевірити всі контакти.

— Як у людей, у яких знайшли якусь венеричну хворобу, так? Перевірити всі контакти шльондри, щоб перевірити, скількох вона заразила?

Він здавався шокованим і засоромленим.

— Нічого такого я не мав на увазі, — сказав він. — Моя робота — запитати. Я ні на що не натякав.

— Мабуть, ні. Вибачте, що так відреагувала. Від цього всього я почуваюся винною, і мені соромно просто за те, що я когось торкнулася. Ну… є серйозна ймовірність, що один з акторів, Дейл Векслер, міг підхопити щось одного вечора від мене… Він ліз до мене за лаштунками.

Чемберлен кивнув і записав собі щось.

— Добре, як я й сказав, це лише між нами. Ваш чоловік про це нічого не дізнається.

— Та ну вас! Мені однаково, чи дізнається він. Мені приховувати нічого. Коли ви отак говорите, я ніби винна в чомусь, чого не робила. Можете хоч у недільній газеті про це написати, мені плювати.

Попри це, коли вони залишили її біля будинку, Карен відчувала, як від сорому палає обличчя.

Серпень

1