Драматичні твори

Самосад (перебиває). Ходити нікуди не треба. Ось тут, я зараз... (Підійшов до липи, засовує руку в дупло, витягає пляшку пива, потім кварту, ставить на стіл.) Тільки нікому про мій магазин!..

Ромодан. Нікому!..

Самосад (відкриває пляшку). В яких чинах служили?

Ромодан. Полковником.

Самосад. Не дослужились до генерала?.. Ромодан. Ні.

Самосад. Так і я. Рядовим пішов, рядовим і повернувся. (Наливає.) Пийте!

Ромодан. Ваше здоров’я...

Самосад. Тягніть на здоров’я...

Ромодан (випив). Хороше пиво, холодне...

Самосад. В дуплі воно велике охлаждєніє має. (Налив собі.) Від жінки ховаю. Клята баба!.. Ух!.. (Випив.) Вп головного хазяїна дожидаєтесь чи временного?

Ромодан. А хто тут головний?

Самосад. Головний — це товариш Дремлюга Гордій Опанасович, голова облвиконкому. Ото їх дача... Моя жінка у них куховаркою служить...

Ромодан. А хто временний?

Самое а'д. Секретар обкому. Оце його дача. Сьогодні приїздите (Показує на терасу.)

Ромодан. А чого він временний?

Самосад. Чогось вони в нас довго не держаться. Уранці ми тут порядок наводили, так Гордій Опанасович кажуть своїй дружині: «Знову секретаря нового приймаємо...» А вона: «І цей, мабуть, временний. Скоро від нас поїде...» Я людина безпартійна, але, думаю, це непорядок.

Ромодан. Що саме?

Самосад. Не можна їх так часто міняти.

Ромодан. А коли діло не йде?

Самосад. Так не треба таких обирати! А раз обрали, дивіться за ним гуртом, помагайте, щоб борозну не портив. Тоді й Дремлюга,— тільки між нами,— не буде так авторитетно носом у небі дірки пробивати.

Ромодан. А ви що тут робите?

Самосад. На мені все тут тримається! І охорона дач, і квіти ці вирощую, і мотористом на човні... А скільки всяких авторитетних завдань від самого товариша Дремлюги та від його дружини!.. От сьогодні субота. Скоро все начальство сюди з’їдеться — так у нас заведено. Умри, Самосад (це я — Охрім Охрімович Самосад), а відро черв’яків перед очі Гордія Опанасовича постав! А де їх у чорта взяти, коли вони від такої спеки на п’ять метрів у землю позалазили?! Піду ще копать, а то рознесе мене товариш Дремлюга... Ух і рознесе!.. (Взяв лопату і відро.)

Ромодан. Спасибі за пиво, Охріме Охрімовичу.

Самосад. На здоров’я. Подивіться. (Показує.) Ото з купання хазяйка йдуть, а праворуч — їхня сестра, Катерина. Стали. Ще хтось з ними. Гарна жінка Катерина, але будьте з нею обережні.

Ромодан. Чому?