Драматичні твори

Самосад. Минулої суботи, коли начальство тут гуляло, видно, обласний плодоовоч, товариш Терещенко, чи не те їй сказав, чи не там ущипнув,— так вона його по пиці так відшмагала, що аж на весь парк луна пішла. Добре, що, окрім мене, ніхто не бачив, як вона весь авторитет збила обласному плодоовочу. Сюди повертають. Обережно з нею!». Будьте здорові!

Ромодан. Ідіть здорові!

Самосад (іде, весело говорить). ...Увесь авторитет начисто збила... Золоті руки... (Вийшов.)

Ромодан бере теку, капелюх, хоче йти, але повернув голову і, вражений, застиг. Машинально поклав на столик капелюх і теку. Входить Надія Степанівна, Катерина і Ганна. Надія і Катерина в

купальних халатах.

Надія. День добрий, Петро Олександровичу! Вибачте,, що ми в халатах, купались...

Ромодан. День добрий.

Надія. А мій Гордій теж приїхав?

Ромодан. Ні, у Гордія Опанасовича засідання. Але скоро буде, дзвонив мені...

Надія. Дозвольте вас познайомити. Це моя’сестра, Катя. А це...

Ромодан. Я...

Ганна (сухо). Ганна Андріївна Падолист. (Подає руку.) А ваше прізвище?

Ромодан. Ромодан Петро Олександрович. (Дивиться на Ганну.) : .

Пауза.

Катерин а. Хоч ви і не питаєте мене — Катерина Степанівна Ремез.

Ромодан. Вибачте, Катерино Степанівно. (Подав руку.)

Катерина. Прошу. Коли забудете, як мене по батькові, то звіть просто Катерина, а коли і ім’я забудете, то, яке в голову перше прийде, так і називайте.

Ромодан. Я не забуду, у мене добра пам’ять...

Катерина. Але у вас стільки відповідальних справ... Начальство завжди плутає імена знайомих... Це річ нормальна. Вибачте, ми підемо переодягнемось, а поки вернемось— вам Ганна Андріївна розкаже, як я сестру тягнула з води...

Надія. Мало не втопилась! Запливла далеко і ніяк до берега не могла добитись. Течія несе... Коли б не Катя.._:.

Катерина. Подивіться, як сестричка мене подряпала. (Одвернула трохи халат.) Мало не задушила рідну сестру, щоб врятувати своє життя. Та хіба є правда на світі?

Б а д і я. Та що ти!.. Я ж легенько. Це в тебе шкіра така, дуже ніжна...

Катерина. Ходім, ходім, сестричко дорога. Ми зараз повернемось. У мене до вас діло є.

Р о м од а н. Прошу.

Катерина і Надія йдуть алеєю до своєї дачі. Ромодан дивиться па

Ганну.

Велика пауза.

Ганна. Давно приїхав?

Ромодан. Три дні тому.

Ганна. Я позавчора прочитала в газеті, що тебе обрали... А ти не постарів... Скільки років пройшло...

Ромодан. Як Ліда?

Ганна. Здорова. Цього року закінчила школу, на «відмінно».

Ромодан. Як ти живеш, Ганно?

Ганна. Працюю разом з Катериною. Вона — головний хірург, а я — ординатор. Як твоє здоров’я?

Ромодан. Добре. Коли переїхали сюди?

Г а н н а. Як тільки мене звільнили. Ти ж знав, що я тут.

Ромодан. Знав. Я ж писав тобі. Але коли ти переїхала?