Драматичні твори

Вероніка (підійшла до Леоніда). Мир. (Простягнула руку.у -

Аркадій (співає). «Де згода в сімействі, де мир...» ²

Леонід. Такого не буває. (Потиснув їй руку.) Вероніка. Ай...

Леонід. Від усього серця... (До Аркадія.) Поїдемо!

Вероніка (підійшла до Леоніда, тихо). Льоню../ Я мушу з тобою поговорити... Не думай, що буду просити, ні, я знаю — всьому кінець. Чи ти боїшся мене?

Леонід. Я?!

Аркадій. Я мушу піти до човна... На хвилинку...

Вероніка. Заждіть. Я дуже прошу вас і тебе, Леоніде, пообідати з нами. Скоро мама прийде...

Леонід (тихо). Сто тисяч дияволів!..

Вероніка. Мама вийшла заміж за художника Володимира Володимировича Богутовського...

Аркадій. Богутовського...

Вероніка. Ви знаєте його?

Аркадій. Знаю. В один день з ним премію одержував. Колись він гримів...

Леонід. І загримів...

Вероніка. Чому? Він зараз багато працює.

Аркадій. Талант у нього могутній, тільки не туди його направляв... Проте хіба він один так робив?

Леонід. Але Богутовський був серед великих підлабузників до власть імущих.

Аркадій. А ти думаєш, тепер таких нема? Цю хворобу постановами не одміниш.

Вероніка. Ви гадаєте, так завжди буде?

Аркадій. Я не песиміст... Але, щоб така хвороба зникла, треба менше кивати на інших і частіше і глибше нам усім дивитись у себе. (Посміхнувся.) Частіше в своїй душі прополку робити...

Вероніка. Не всі це можуть.

Аркадій. Чому?

Вероніка (подивилась на Леоніда). Буває з людиною таке...

Аркаді й. Що?

Вероніка. Коли вона чесно подивиться у свою душу, тоді тільки один вихід.

Леонід. Який?

Вероніка. Камінь на шию — і он з тієї кручі... (Показала.)

Аркадій. Оце песимізм, чорний...

Леонід. А може, й краще, коли в душі один чортополох...

Аркадій. Треба доброго друга попросити, щоб допоміг вирвати його.

Пауза.

Вероніка. А коли друга нема...

Леонід. Немає тільки у тих, хто не заслужив на дружбу. Аркадій. Це не дружба, коли один робить усе, щоб її заслужити, а другий у ролі судді. За дружбу боротись треба разом... А Богутовський тут?

Вероніка. На тому березі. Там мама і Оля, дочка Богутовського від першої дружини...

Леонід. А ще хто з ними?

Вероніка. Хто? (Пауза.) Більше нікого.

Леонід встав, іде.

Аркадій. Куди ти?

Леонід. До човна. (Пішов.)

Вероніка. Льоню... Я жду тебе...

Леонід. Дякую. Я не зможу. Погано себе почуваю... Вероніка (підходить). Може, ти перегрівся, Льоню.

Пауза.

Леонід (тихо). Перегорів... (Повернувся і пішов.) Вероніка (стоїть, дивиться йому вслід, тихо). Льоню...

Леонід не повернувся.

Аркадій (підходить). Дякую за воду... Пробачте, я теж піду.

Вероніка. Невже... і ви... Не приймете мого запрошення?

Аркадій. Приймаю, і з великою радістю.