Драматичні твори

Оля. Нікому не кажіть. (Ховає телеграму.) Дуже прошу вас.

Макар. Добре.

Магдалина. Ідіть швидше, а то усю воду вип’ємо... Макар. Ходім, Олю...

Магдалина. Вам, Макаре Степановичу, дуже.пощастило, ви постарієте, потім... Як кажуть, усі ми в гостях на цій землі, але майбутні покоління будуть дивитись у музеї на ваш портрет, написаний великим художником.

Макар. Мені, може, й пощастило, але навряд, щоб пощастило тим, що будуть дивитись на мене. Я ж не генерал

і не артист.

Оля., Тату...

Богутовський. Що?

О ЛЯ; Чому ти мовчиш? (Тихо.) Невже ти можеш спокійно слухати. (Подивилась на Магдалину.)

Богутовський. Магдалино, коли робота не закінчена, ніколи не можна говорити про її майбутнє.

Магдалина. Ти віриш у забобони?

Богутовський. Як усі нормальні люди. Скажіть, Макаре Степановичу, ви були на війні?

Макар. Ні, тоді я хлопчиком був...

Богутовський. Так, так... Мені хочеться, щоб ви згадали якийсь героїчний вчинок у вашому житті.

Макар. Такого не було.

Богутовський. Жаль.

О л я. А для чого?

Богутовський. У вас зовнішність чудесна, різкі риси, особливо мені подобаються ваші очі, брови, ніс, правда, трохи непропорційний. Але ми його...

. Оля (тихо). Неправда.

Магдалина. Очі у вас, Макаре... Щаслива та дівчина, що буде мати право дивитись і цілувати їх.

Макар. Від ваших слів я починаю червоніти...

Богутовський. Ох, і важко вас писати, Макаре Степановичу.

Макар. Чому?

Богутовський. Справжнє мистецтво вимагає узагальнення. Ви для мене тільки модель, Розумієте?

Макар. Ні.

Богутовський. У вас весь час на вустах посмішка, характер, видно, дуже лагідний... Мені ж хочеться написати вас таким, щоб обличчя було суворим. Кожна риса немов з граніту висічена... Щоб відчувалась несхитна могутня сила...

Макар. Для такого я не підходжу.

Богутовський. Я спробую розворушити вас...

Макар. У мене є друг, теж зварник, він вам би дуже підійшов... У нього таке суворе обличчя, аж страшно дивитись, і лице, немов з каменю, як ви кажете, риси, як з граніту, особливо вранці, коли нема чим похмелитись...

Оля ледве стримується від сміху.

Богутовський. Да.

Пауза.

Магдалина. Чарівний жарт!

Богутовський. Ви любите живопис?

Макар. Так, але більше музику

Оля. Музику... Яку?

Богутовський. Олю, не перебивай. Скажіть, Макаре Степановичу, у вас на будівництві бувають героїчні моменти?

Макар. Бувають. Особливо в кінці кварталу.

Богутовський. Розкажіть.

Макар. Спочатку іде розкачка. То сталь не підвезли, то з цементом погано, а під кінець кварталу все єсть, план треба дати, а днів мало залишається. Починається такий героїзм, усі шурують, як чорти на пожежі жіночого монастиря.