Драматичні твори

Кобза (помітив, змінив тон). Я кажу: кінчати треба... Це значить — договоритись, довести їй, що вона помиляється, що через неї розколовся комітет... в такий відповідальний час, позаяк 'завтра підійдуть німецькі підводні човни, з берега піхота кайзера, гайдамаки... До бою готуватись треба. Роздати зброю всім, послати частину на берег, а не сидіти склавши руки. Вона повинна примусити Стрижня відкрити кулемети, бомби, снаряди і роздати всім морякам зброю.

Гайдай. Ну, а коли не згодиться... що б’ти зробив?

Кобза. Коли не згодиться (довго дивиться на Гайдая, боїться зірватися, повільно говорить, не спускаючи з нього очей), тоді треба негайно знищити...

Г айдай (схопив Кобзу за груди, притиснув до стіни). Знищити?

Кобза (тривожно). Що з тобою? Не її, а балтійця-провокатора знищити. Це він обплутав Оксану.

Входить Оксана.

Оксана. Що вам треба?

Кобза (лагідно). Ми прийшли поговорити з вами, позаяк ми...

Г айдай (перебиває). Я буду говорити сам. Іди, Кобзо.

Кобза. А може, разом краще?

Г айдай (різко). Топай!

Кобза вийшов.

Оксана. Чого ж стоїш? Іди ближче. Ти все ховаєшся у казематі комендорів. Ти зблід, ти схуд. Сідай ближче, розповідай, що робиш...

Гайдай. Я прийшов в останній раз тебе спитати: що думає робити комітет?

Оксана. А для чого ти Кобзу взяв з собою? Йому теж треба знати, що буде робити комітет?

Гайдай. Боцман Кобза став нашим, і його боятись нічого.

Оксана. Так чому ж ти його одіслав?

Г айдай. Тому, що...

Пауза.

Оксана. Ну?..

Г айдай. Тому, що я хочу говорити не тільки про роботу комітету.

Оксана. А ще про що? У мене нема часу.

Гайда й. Ти будеш говорити. (Різко.) Я знайду тобі час!

Оксана. Прийшов загрожувати мені?

Гайдай. Не загрожувать прийшов... Я, коли йшов до тебе, я кричать хотів. Ці дні страшним кошмаром скрутили нас... І це вони принесли того, що зве себе балтійцем... Топить кораблі!.. Топить кораблі! Хто може піти на це? Я б хотів знати — Хто!

Оксана. А коли революція — штаб її — дасть наказ, що будеш ти робити?

Гайдай. Ми приймемо наказ штабу, але топити самі не будемо, не можемо топить. Нам мало місця буде в Чорному морі,— ми проб’ємось крізь Дарданелли... Підемо в чужі моря, запалимо вогнем червоним їх і, як «Потемкин», гордо пронесемо прапор свій до Балтики або загинемо в нерівному бою... Як герої...

Велика пауза.