ef8e164b9ddb4e6382d512bdeac55396

розширилося, наче потвори розступилися, щоб пропустити когось значущого.

— Ви порушили сон сестер! — прогриміло над його головою.

Усе ще лежачи на землі, Талавір задер голову й побачив величну жінку-кентавра. На її голові красувався чудернацький ковпак із пір’ям грифонів.

Зморшкувате обличчя перерізав шрам, як і оголені місця, де мали бути груди. У

руках жінка тримала списа з нанизаними на нього кількома головами чоловіків.

За її спиною висів лук, а на поясі бовтався пишно прикрашений сагайдак зі

стрілами. Лискуче хутро на кобилячій половині відливало бронзою, під

смаглявою шкірою людського тіла грали могутні м’язи. Хіба онук Азіза-баби

Кебап міг зрівнятися з кентаврихою міцністю статури.

«Гікія — королева амазонок», — промовив хтось з армійців і поспішив

відійти подалі. Талавір важко зіп’явся на коліна, — отрута духів та напад Саші

Бідного витягли з нього чимало сил, — для чогось обтрусив подерті штани й аж

тоді побачив, що вони билися поряд зі складеними тілами амазонок.

— Ці приблуди осквернили місце тризни! — проревіла кентавриха.

— Вони билися через неї. — Гуль з готовністю показала на Ма, що ніяк не

могла скласти крила, і підморгнула Талавіру, наче брала участь у вельми цікавій

забаві.Талавір спробував зіп’ястися на ноги, але копито кентаврихи змусило його

сидіти.— Чому? — Гікія подивилася на Ма, наче від її відповіді залежало, що

вона далі робитиме з Талавіром. На обличчі Ма застигла суміш здивування та

обурення. Вона явно не знала, що відповісти Гікії.

— Бей акинджиїв з Ак-Шеїх, — Ма з гірким видихом показала на Сашу

Бідного, що все ще приходив до тями в руках Скіф’янки, — хоче, щоб я

народила йому незміненого сина.

— А цей? — Кентавриха знову буцнула Талавіра.

— Гей, легше! Чого ніхто не сказав, що цариця амазонок має такий міцний

круп?— А цей, — незадоволено подивилася на Талавіра Ма, — кинувся мене

захищати.

— Забираєш його?

— Що? — не зрозуміла лікарка.

Гікія приставила списа до маківки Талавіра.

— Він осквернив місце упокоєння сестер. За це смерть. Але якщо він твоя

власність, говоритиму з тобою, — повторила Гікія. — Закон амазонок. Закон

Дешту.—Якщотинепогодишся,я візьму!—викрикнула знатовпуГуль.

— Беру! — Ма нарешті так-сяк склала крила й допомогла Талавіру

підвестися.

Спис Гікії перемістився до голови Саші Бідного.

— Прошу, — видихнула Скіф’янка, прикриваючи своїм тілом акинджия.

— Або я можу, — знову озвалася Гуль.

— Ти знаєш, що це означає, Скіф’янко, але чи приймуть тебе сестри?

— І що означає наша домовленість? — замість неї запитала Ма. Вона

згодилася забрати Талавіра, навіть не цікавлячись умовами. Але в Дешті будь-яка угода мала ціну.

— Ви станете частиною мого війська й понесете покарання за свою

власність.

— Гей, я не хотів нікого образити. Зі всією повагою, але до чого тут Ма?

— останнє, чого б хотілося Талавіру, це битися з кентаврихою. Але й відпускати

до них Ма всупереч її волі він не збирався. Клятва амазонки, як і клятва

Старшого

Брата, була довічною.

Саша Бідний виплюнув образу в бік королеви амазонок. Йому теж не

сподобалася претензія Гікії. Чоловік може вимагати від жінки покори, але ніколи

не згодиться, щоб таке право мала вона.

Хтось з армійців загиготів. З гурту амазонок долинули масні жарти.

Натовп розважався сценою. Градус веселощів знизився, коли до них підійшов

чоловік у шоломі. Залізна конструкція на його голові нагадувала перевернуте

відро й щільно закривала обличчя та шию. Чоловік був невисокий та худорлявий, і шолом на його плечах здавався занадто громіздким для миршавої статури. Але

армійці розступилися, даючи йому дорогу. З того, як вони схиляли голови й

промовляли «буах», Талавір зрозумів, що перед ним очільник Армії потвор

генерал Григоренко-другий власною персоною. За ним шкандибав обскубаний

молодняком Птерокса Болбочан.

— Гікіє, грозо Дешту! — Григоренко-другий мав мелодійний, ледь

приглушений маскою голос. — Нехай осяє тебе Бог Спалахів.

— Генерале, нехай насниться тобі Діва! — Королева амазонок підняла

списа. — Ці чоловіки не армійці, і на них не поширюється твоє право. Вони

власність жінок, — Гікія показала на Ма та Скіф’янку, — що скоро стануть

моїми сестрами. Отож долю цих чотирьох визначить суд амазонок.

— До цього мені діла немає, — Григоренко-другий показав на Сашу

Бідного. — А от колишній Старший Брат несе в собі джадала. І що з цим робити, вирішувати не тобі, Гікіє.

— Джадала?! — одночасно з королевою амазонок запитала Ма.

— Так сказав чильтани. Його слово визначить, що з ним робити. —

Григоренко-другий подивився в бік Шейх-Елі.

Талавір, Ма а потім і решта потвор розвернули голови до мертвого міста. З

руїн, наче великий ожилий курган, виповз восьминогий гігантський павук. А за

ним, немов привиди, потягнулися сотні засолених.

Бекир. Духи дітей

Бекир із Чорною Коровою мовчки блукали мукоеде ляїн ер — колишнім

епіцентром Спалахів, а тепер місцем бою потвор зі Старшими Братами. Від

обгорілої плоті нудило. Бекир зрозумів, що живих вони не знайдуть, проте

вперто відкидав уламки та вдивлявся в обличчя.

— Ніязі мав бути зі Скіф’янкою, але зник, щойно почався бій, — дівчинка