Читаем Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 полностью

Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Галина Володимирівна Карпінчук , Сергій Анастасійович Гальченко

И 3 дня, и вчера я был у фотографа; он говорит, что чрезвычайно трудно снять копии с твоих картин, что все черные места не выходят, но обещал постараться и на днях возвратить. Я ему говорил, что если оч[ень] трудно, то пусть и не делает, но он непременно хочет сделать.

Завтра буду у графа и графини и разузнаю все.

Посылаю тебе вчера полученное мною письмо страховое.

Третьего дня я думал было махнуть в Москву и уже было собрался, да обстоятельства изменились, и теперь мои дела в таком положении, что из П[етер]бурга я не могу выехать; впрочем, м[ожет] б[ыть] на праздниках и удастся, но едва ли. Поздравляю тебя с праздниками и желаю тебе…

Весь твой Михаил.

282. М. О. Максимовича до Т. Г. Шевченка

27 березня 1858. Москва

27 марта 1858 г., Москва

Приїздив до тебе по слову твому в дев’ять і привозив тобі «Гуся», і твого, і нашого, да тебе, лебедика, вже не застав. Бувай же здоровенький, на все добре – і пощасти тобі Боже!.. Посилаю тобі з паном Галаганом твого «Гуся» і мою тобі застольну віршу і отношеніє в контору «Русской Беседы» Петербурзьку (при книжной лавке Алексея Ивановича Давыдова на Невском проспекте в доме Заветного, против арсенала Аничкина дворца), чтобы тоби доставили «Беседу» нашу за два прежни[е] годы и за сей 1858 год.

Не забувай же земляка свого щирого

М. Максимовича.

На четвертій сторінці:

Тарасу Григорьевичу Шевченку.

283. Т. Г. Шевченка до М. О. Максимовича

5 квітня 1858. С.-Петербург

5 апреля.

Друже і голубе мій сизий!

Получив я од Грицька Галагана все твоє добро. Спасибі тобі. «Єретик» мій не ввесь, тут його й половини нема. Подякуй за мене Бартенева і попроси його, чи не достане він де-небудь другу половину, а то я без неї нічого не вдію. Читаю тепер «Гуса» Аннікова, добра штука. Пишу тобі мало тим, що ще не роздивився коло себе. Низенький поклон Кошелевим, а ще нижчий Марусі Васильєвні. Посилаю тобі мою обіцянку і прошу тебе, мій голубе сизий, не забувай щирого земляка свого Т. Шевченка.

ПОЛЯКАМ

Ще як були ми козаками,А унії не чуть було,Отам-то весело жилось!Братались з вольними ляхами,Пишались вольними степами.В садах кохалися, цвіли,Неначе лілії, дівчата…Пишалася синами мати,Синами вольними… Росли,Росли сини і веселилиСтарії скорбнії літа…Аж поки іменем ХристаПрийшли ксьондзи і запалилиНаш тихий рай. І розлилиШироке море сльоз і крові..А сирот іменем ХристовимЗамордували, розп’яли…Поникли голови козачі,Неначе стоптана трава.Украйна плаче, стогне, плаче!За головою головаДодолу п'aда. Кат лютує,А ксьондз скаженим язикомКричить te deum, алілуя!Отак-то, ляше, друже, брате!Неситії ксьондзи, магнатиНас порізнили, розвели,А ми б і досі так жили.Подай же руку козаковіІ серце чистеє подай!І знову іменем ХристовимМи оновим наш тихий рай.

Кобзар Тарас Дармограй

На збороті:

Высокоблагородному

Михайлу Александровичу

Максимовичу.

284. Е. Желіговського до Т. Г. Шевченка

11 квітня 1858. С.-Петербург

Bracie Tarasie!

Bylem dzisiaj u ksiecia Szczerbatowa i z widzenia sie tego z nim wypadlo, ze jeden m'oj poemat musze co najpredziej odda'c do cenzury. Przed oddaniem chcial bym przeczyta'c tobie i zasiegna'c twojej rady. —

Prosze Ciebie, kochany bracie Tarasie, przyjd'z do nas dzisiaj wieczorem na herbate, moze m'oj poemat nie bedzie dla Ciebie bez interesu, bo przedmiot jest czysto ludowy, a dla mnie i dla Bazyla zrobisz wielka przyjemno's'c.

Pr'ocz Ciebie nikogo u nas nie bedzie, azeby'smy swobodnie i bez subjekcji by'c mogli.

Tw'oj brat sercem i my'sla

W. Edward Zeligowski.

Czwartek[4].