Феномен Фенікса

Як шкодить нашому братові? Та вельми просто і… принадно. Вночі з’являється одруженим чоловікам в образі розпрекрасної й розперезаної жінки легкої поведінки та й спокушає їх до зради своїм законним… Дехто, правда, і не проти таких нічних візитів демониці, мріє про них і залюбки у них пірнає, як у вирву — солодку і грішну. А красулечка дияволиця — сиріч Ліліт, — ще й насилає на таких нестійких побільше еротики та різні видіння сексуальні тощо… Ні, ні… далі не буду писати, бо… не сила.

А видіння наславши, сама змявляється. У плоті своїй грішній і вже тоді бідному чоловікові од неї спасу ніц немає. Буцімто це вона в образі цариці Савської спокусила колись бідняка Бориса. А про кабаліста Йосипа дела Рейна розповідають, що він, махнувши на все рукою, перехрестившись та зажмурившись, сам добровільно кинувся в її обійми! Повезло ж чоло— вікові!

Недарма ж вона Ліліт— птиця ночі!

Щоб якось їй відомстити, святенники придумали і межи чоловіків чутки пустили, що вона нібито, незрівнянна Ліліт, народжує не просто дітей, а — дияволове кодло, доповнює своїми чадами, — вампірів різних, демонів, перевертнів та їм подібних, їй-бо із заздрощів все це. Зваба та не їм, святенникам, дісталася і не їх, сухарів прісних спокушає, от вони і пускають про неї різні небилиці. Тож Талмуд суворо— пресуворо застерігає чоловіків не ночувати вдома самому — втямили? Щоб не прийшла Ліліт і не спокусила такого одинака у домі його. Адже любить таких спокушувати птиця нічної грішної любові. А щодо шкоди, що Ліліт буцімто все ще завдає немовлятам, то не будемо. Забобони поширювати. Все це намова на невинну жінку.

Чоловіків вона таки спокушає — тут правди ніде діти, а пити кров з немовляти — пхе! Це не з її репертуару. (З чоловічого племені вона, правда, ще може попити кров і, як і всі її дщері, далекі й близькі, але тільки не з немовлят!)

Вона не банальна вампірка, а нічна жриця любові і цим все сказано!

Радять оті цнотливі пуритани, святіші за Папу Римського, як від Ліліт

захищатися (а хто їх просив радити як захищатися?) Як тільки вона, мовляв, з’явиться з явним наміром вас спокусити, треба негайно: а) прочитати 121 псалом (на все горло заревівши); «Не спить і не дрімає страж Ізраїлів…»;

б) перехрестившись, вигукнути (теж на всю горлянку):

— Згинь, Ліліт, згинь!!! Ізиди геть!!!

Хоча тяжко уявити — хіба що євнуха, — чоловіка, який такій чарівній жінці, яка прийшла його ощасливити своїми звабами та раптом кричати почне, немов оглашенний:

— Згинь, Ліліт, згинь! Ізиди геть!!!

Не колода ж він, зрештою, мохом заросла…

Тож захищаючись від Ліліт, старайтеся так захищатися, аби од неї… не зуміли захиститися. Якщо ви, звичайно, ще справжній нащадок прабатька Адама.

А там — що буде, те й буде!

Раз бо на світі живеш!

А гріх… Був би гріх, а спокута завжди знайдеться, тож можна його позбутися. Грішники, які розкаялися — найкращі грішники.

Це знає Ліліт і тому вона безсмертна і невмируща, і птицею нічною прилітає з гріхами — кращими-щонайкращими.

А чи багато у нас того життя — сексуального й поготів, — щоб ще й від Ліліт відмовлятися?

P.S. Ну, а якщо якого чоловіка застукають во гріхах, то він все може звалити на демони цю. Мовляв, круг пальця обвела, чарами обпоїла, все це, мовляв, її штучки— дрючки, а я невинний яко агнець.

6. ФАМ ФАЛЬ? ЖІНКА ВАМП? АЛЕ — ЖУРАВЕЛЬ У НЕБІ А ХТО Ж ТОДІ СИНИЦЯ В ЖМЕНІ? АЛЕ Ж ЯК НАМ, ЧОЛОВІКАМ, ТА БЕЗ НИХ, БЕЗ ЄВ НАШИХ І БЕЗ ЛІЛІТ?

Час завжди працює на Ліліт. В епоху Просвітництва Ліліт — жива і невмируща — стала символом того, чим і була завади, з самого початку роду людського: пристрастей незвичайних, ніким неподоланих. (А втім, такі пристрасті й долати не треба — скільки там того життя!). Зрештою, вона стала «фам фаль» — фатальною жінкою, яка хоч і змушує страждати, але й сама страждає.

Згодом вона перетворилася ледь чи не на жінку— вамп (переносно кровопивця, жорстока людина), яка хоч і незборима, але разом з тим і сама нещаслива, адже прагне незалежності, тому й трагічно одинока.

Про неї вже стільки написали письменники романів, поети віршів та поем!

У Марини Цветаєвої, наприклад, Ліліт нуртує з жару— вогню — як противага Єві — плотській і звичайній. Та й нинішні феміністки (жива, невмируща Ліліт!) взяли цей образ на озброєння (навіть деякі їхні товариства носять ім’я першої жони Адама), і славлять її жінки за те, що вона мужня героїня, сказала «ні» чоловікові, який не хотів її признавати рівною і не цінував її достоїнств, заради протесту, Ліліт навіть рай залишила. І все ж їй ні-ні та й буває протиставляють Єву. Мовляв, Єва надто приземлена жінка, звичайна жінка, а тому глупа: та жінка, яка тільки думає про домашнє господарство і у всьому покірна мужу свому.