Феномен Фенікса

Цікаво, хто саме? Але це — тайна з тайн! Божевільні старанно приховують свій справжній стан, вдаючи, що вони нормальні, і це дивно Одне і те ж чорне небо! Власне, неба нема. Є космос. Одні й ті і застиглі сузір’я! Навіть, зорі не мерехтять — відсутня атмосфера. І так місяць за місяцем) в майбутньому — роки й роки, навіть десятиріччя!), не дивно, що дехто й той… Душевний зрив. Цьому сприяє обмежений простір. Одні й ті ж члени екіпажу, що вже тобі набридли зі своїми одними й тими ж пиками! Пардон, обличчями. 24 години на добу! Ти вже знаєш, хто з них і що вранці говоритиме, в обід і увечері… Всі їхні жарти геть набили оскому! А до польоту ми всі були близькими друзями, колегами. Товаришами по дозвіллі, і ось… Ледь чи не вороги. В крайньому разі поставали чужими. Набридли одне одному аж-аж! Плюс одноманітна їжа. Тісні помешкання… У нас шість кают — кожному члену екіпажу — і командирові теж, — по каюті. А ще кухня. Кают-компанія, Головний пульт, санвузол… До речі… Із сантехніки на кораблі встановлено лише один унітаз (спасибі, що хоч його поставили!). Але ніяких ванн чи душів! Всі гігієнічні процедури члени екіпажу мають здійснювати за допомогою зволожених салфеток. Мене всюди переслідує запах міцного чоловічого поту! Як все набридло! Це ще й добре, що летимо всього лише на Марс. А якби далі… Наприклад, до найближчого від нас сузір’я Андромеди, у якому є туманність Андромеди — одна з найближчих до Землі галактик Якщо навіть летіти зі швидкістю світла — 300 000 км на секунду! — політ до Андромеди займе два мільйони років. Бідні, бідні астронавти, як вони витримають такий політ?!. На ту Андромеду. Як вони набриднуть один одному! А їм — салфетки зволожені!

ЯКЕСЬ ЧИСЛО (ТРЕБА РОЗІБРАТИСЯ Ж ЯКЕ САМЕ?) ВІДСУТНІЙ ТИМЧАСОВО РІК.

Коли вже на нашому кораблі поставлять ванну? Я піднімаю це питання чи не щоденно, особливо вранці, в обід і увечері, коли ми зустрічаємося за спільним столом в кают— компанії, але… Але віз і нині там. Чи хоча б душ облаштували. Зрештою, я різко про це заявив командирові… Я, мовляв, не вимагаю жінок, хоча й міг би. А ось душ… Командир чомусь уважно на мене подивився і гмикнув… Але пообіцяв «кріпко подумати над моєю рацпропозицією щодо душа, і ванної і жінок на «Геліосі». Та й стільки там тієї мороки? Запросити п’ять жінок на «Геліос» — кожному по одній. Чи ванну встановити… Хай думає, так хочеться прийняти справжній душ або у ванні пополоскатися. Та й скільки там тієї мороки? Викликати сантехніків, вони й поставлять ванну… А щодо жінок… Забув, для чого на «Геліосі» потрібні Жінки? Треба про це розпитати в інших…

15 ТРАВНЯ ВСЕ ТОГО Ж РОКУ. (ПРИГАДАТИ — ЯКОГО САМЕ? РАПТОМ УЖЕ НЕ ТОЙ, ЩО ТРЕБА? НЕ КАЛЕНДАРНИЙ, ГА???)

Політ на Марс все ще триває і все ще триває чомусь успішно. Хоча не ясно: якого дідька ми туди премося??? Автоматична міжпланетна станція «Марінер-9» у 1976 р. зробила 7329 знімків поверхні Марса — чи не досить?

Бека!.. Сьогодні я виявив на космічному кораблі «Геліос» пречудову беку! (До речі, треба ж таки врешті-решт розібратися: хто ж такий Геліос і чому це в нього така дивна національність: ДАВНІЙ ГРЕК??? Сьогодні випадково дізнався… Виявляється… Всі виділення наших організмів (а це 6 членів екіпажу, здорові дядьки з добрими апетитами!) не відправляються в санвузли — сеча і таке інше, — а… переробляються, очищуються (ще б не очищувалися!) і рідина поступає в резервуар з питною водою. Та для варіння їжі. За браком води. Тоді чому більше не взяли води? Місця на кораблі бракує? Тоді чому немає більше місця на кораблі? Чому зрештою, не сіли ми в більший корабель? Треба заявити про це рішучий протест. Не бажаю ні свою сечу, ні будь-чию, пити з водою, бодай і очищеною. Теж мені придумали… уринотерапію!

17 ТРАВНЯ (УРА, ВЖЕ 2007) РОКУ.

Сьогодні відвідав рубку центрального пульту корабля. (До речі, чим я займаюся на кораблі — досі не можу розібратися. Мовби чимось значним… Треба про це запитати в командира. До чого він докомавдувався, коли я не знаю чим я на кораблі займаюся???) Так ось, в центральному пульті на всю стіну — екран. На ньому традиційне зоряне небо. Чорне, повне зірок. Не імітація, як у наших каютах, справжнє. Але і воно набридло до чортиків! (До слова, вони вже починають нишпорити на нашому кораблі. Що вони шукають?) Але як набридло навіть справжнє зоряне небо — одне і теж. Ніяких краєвидів! Між іншим: я хотів би подивитися на екрані справжні Швейцарські Альпи!