Фіаско

Зате перший пілот навіть не приховував свого злорадства з приводу того, що цій войовничій планетній бестії вони тепер скрутять в’язи. Він просто-таки не міг діждатись повернення спускних апаратів, до того ж з найстрашнішою заразою, так наче в задумі експедиції лежала жорстока конфронтація сил. Слухаючи його одкровення, несхильний до балачок Темпе думав про те, які саме психічні зміни Гарраха фіксує ҐОД, і просто-таки відчув сором за свого колегу, оскільки бували такі хвилини, коли він сам не зміг би сказати, що воліє: щоб лютий гнів, який охопив увесь екіпаж, виявився безпідставним чи щоб квінтяни змусили їх, землян, прийняти найгірше з усіх можливих рішень.

Так, він теж уже бачив у цій цивілізації ворога, жорстоке зло, яке самою своєю суттю виправдовує їхні дії. Ніщо вже не було повите таємницею. Солазер, вимкнений і замаскований, заряджався сонячною енергією не для посилання сигналів, а для лазерних ударів. Через 48 годин голографічна хмара повідомила, що посланці вертаються. Спускні апарати повинні були озватись в ультракороткій смузі поза орбітою, якою кружляли рештки Місяця: виразно почав сигналізувати тільки один. Другий передавав незрозумілу мішанину кодів.

Стірґард розділив людей на три групи: пілотам доручив вивести імітованого «Гермеса» на траєкторію до перигелію, фізикам — прийняти спускні апарати в циліндричну камеру, віддалену на кілька десятків миль від «Гермеса», а лікарям і Кірстінгові — піддати їх біологічній аускультації, якщо друга група вважатиме це допустимим.

Незважаючи на це, екіпаж добре орієнтувався в загальній ситуації. Стежачи за порожнім гігантом, який неквапливо вирушив у подорож, хоч на його корпусі ще іскрилися вогники автоматичних зварювальних апаратів, Гаррах і Темпе підтримували через інтерком постійний зв’язок з групою Накамури, яка очікувала на спускні апарати. Поласар не виключав аварії в передавачі, який плів усілякі нісенітниці; Гаррах більше схилявся до думки, що це робота квінтян. Він попросту хотів, щоб підступ квінтян виявився якомога швидше і щоб став їм лазерною кісткою у горлі.

Темпе мовчав, розмірковуючи про те, чи така озлоблена людина ще може виконувати відповідальну функцію першого стернового. Видно, що могла, якщо ҐОД не доповів командирові про Гаррахів стан. А може, всі вже побожеволіли?

Карантинний циліндр, увесь залитий світлом прожекторів, які кружляли довкола нього, прийняв у свою роззявлену пащу спускні апарати. На центральному вузлі контролю фізики після попереднього огляду не могли дійти спільної думки, чи один із них став жертвою випадкового пошкодження, чи, навпаки, зумисного. Гарраха це дуже розгнівало, бо він добре знав: це робота квінтян! Та за годину з’ясувалося, що під час зіткнення з якимсь невеликим метеоритним осколком або уламком металу зонд утратив частину антени й носового випромінювача. Таке зіткнення було цілком можливе.

На порожньому близнюкові «Гермеса», який віддалявся від них, мерехтіли в пітьмі останні зварювальні шви. Вже можна було ввімкнути його тягу, але пілоти чекали наказу командира. Однак той не озивався, бо, в свою чергу, чекав даних експертизи: в якому стані повернулися спускні апарати, які привезли новини? Це було last but not least’.

Новини виявились несподіваними, а спускні апарати — якщо не зважати, однак, на випадок, що, мабуть, не мав прямого відношення до справи,— цілі й незаражені. Почувши про це, Гаррах не стримався й вигукнув:

— Яка підступність!

— Зрештою, навіть у Содомі був якийсь Лот,— зауважив Темпе. Йому страшенно кортіло почути сенсацію, яку чомусь довго приховували від стернової рубки.

Накамура зглянувся над пілотами й пояснив їм результати розвідки, передані з вакуумної камери поза межами корабля.

Сенсація починалася з казки — тієї самої, яку переслав планеті солазер. Потім довгою серією на екрані монітора бігли краєвиди: мабуть, то були заповідники, не зачеплені цивілізацією. Морські узбережжя, хвилі, які згасали на піску, червоний захід сонця в низьких хмарах, лісові масиви з набагато темнішою, ніж земна, зеленню; велетенські крони деяких дерев були майже темно-сині. На цьому тлі, яке весь час змінювалося, заясніли літери:

ПИТАННЯ ПРИЙНЯТТЯ ВАШОГО РАКЕТНОГО СНАРЯДА МАСОЮ ДО 300000 МЕТРИЧНИХ ТОНН ВИРІШЕНЕ ПОЗИТИВНО ЗА УМОВИ ГАРАНТІЇ ВАШОЇ ПАСИВНОСТІ Й ДОБРОЇ ВОЛІ КРАПКА КОСМОДРОМ КРАПКА