Фіаско

Коли Герберт і Терна ввійшли на верхню галерею, нарада вже розпочалася. Бар Гораб оголошував висновки лікарів. Ніхто не звернув уваги на новоприбулих, лише головний лікар Хрус, який сидів між командиром і головним механіком, докірливо звів брови. Лікарі не дуже спізнилися. Серед цілковитої тиші з усіх боків линув флегматичний голос Бара Гораба:

—…вимагають редукції тяжіння до однієї десятої. Вважають це конче потрібним для оживлення трупів, які спочивають у холодильнику. Це означає зменшення швидкості до мінімальної. Я можу це зробити. Але цим самим усю програму польоту буде перекреслено. Доведеться складати нову програму. Ту, яку ми здійснюємо тепер, виконувало п’ять незалежних груп на Землі, щоб виключити можливість помилки. Ми на це не спроможні. Нову програму складатимуть дві наші групи, через це вона буде не такою певною, як попередня. Ризик невеликий, але реальний. Отож я питаю у вас, чи повинні ми винести на голосування вимогу лікарів без обговорення, чи перед цим поставити їм деякі запитання?

Більшість висловилася за обговорення. Хрус сам не взяв слова, а кивнув Гербертові.

— У словах командира криється прихований докір,— промовив Герберт, не підводячись зі свого місця у найвищому ряді. — Він має бути звернений до тих, хто передав нам тіла, знайдені на Титані, не поцікавившись, у якому стані ці тіла перебувають. Слід було б провести розслідування й виявити винних. Однак, хоч є серед нас винні, хоч ні — це ситуації не змінить. Перед нами стоїть завдання оживити людину, яка збереглася не набагато краще, ніж мумія єгипетського фараона. Щоб пояснити це, я мушу звернутися до історії медицини. Перші спроби вітрифікації сягають іще двадцятого століття. Старі багатії заповідали ховати себе у рідкому азоті, сподіваючись, що колись їх зможуть воскресити. Явний нонсенс! Заморожений труп можна лише відігріти, для того, щоб він зогнив. Згодом навчилися заморожувати дрібні часточки тканин, яєчка, сперму і прості мікроорганізми. Чим більше тіло, тим складніша вітрифікація. Вона означає блискавичне згущення усіх рідин в організмі, перетворення їх у лід, минаючи фазу кристалізації. Адже кристалики призводять до необоротного знищення тендітної будови клітини. А вітрифікація дає можливість консервувати тіло й мозок за частку секунди. Блискавично нагріти щось до будь-якої температури легко. Охолодити майже до нуля градусів за Кельвіном з такою самою швидкістю — незрівнянно важче. Дзвонові вітрифікатори загиблих на Титані були примітивні. Приймаючи контейнери до себе на борт, ми не знали їхньої конструкції. Тому стан заморожених тіл виявився для нас такою несподіванкою.

— Для кого і чому? — спитав хтось з першого ряду.

— Для мене, як психоніка, для Терни, як соматика, і так само, звичайно, для нашого головного лікаря. Чому? Ми отримали контейнери без будь-якої специфікації і схеми вітрифікаторів. Ми не знали, що дзвони із замороженими людьми були частково деформовані, зім’яті льодовиком і що їх там же вклали в капсули з рідким гелієм, щоб одразу перевезти до нас на борт. За чотириста годин до старту, коли «Геркулес» розганяв нас, Ми отримували подвійну гравітацію і лише після цього змогли почати обстеження капсул.

— Це було три місяці тому, колего Герберте,— озвався той самий голос ізнизу.

— Так. За цей час ми переконалися, що всіх, напевно, не зможемо оживити. Трьох довелося виключити відразу, бо їхній мозок був розчавлений. З решти можемо оживити лише одного, хоча загалом до реанімації придатні два тіла. Річ у тім, що всі ці люди мали в системі кровообігу кров.

— Справжню кров? — запитав хтось із іншого кінця залу.

— Так. Еритроцити, плазма і таке інше. Дані відносно крові містяться в голотеках, але ми не можемо робити переливання, адже у нас немає крові. Отож ми розмножили еритробласти, взяті з кісткового мозку. Тепер кров є. Однак виникає проблема відторгнення тканин. До реанімації придатні два мозки. Але життєвонеобхідних органів вистачить лише для однієї людини. З цих двох можна скласти одного. Іншого виходу я не бачу.

— Мозок можна воскресити й без тіла,— почулося із залу.

— Ми не збираємося цього робити,— відповів Герберт. — Ми тут не для того, щоб провадити сумнівні експерименти. На сучасному рівні’медицини вони можуть бути страхітливі. Зрештою, справа не у визначеннях, а в компетентності. Ми втручаємося в питання навігації як лікарі, а не як астронавти. І ніхто сторонній не може нам вказувати, як чинити. Тому я не вдаватимусь у подробиці операції. Скажу тільки, що нам довелося одвапнувати і металізувати кістяк. Замінити гелієм надлишок азоту в тканинах, канібалізувати всі трупи заради одного. Це наша справа. Я зобов’язаний лише пояснити мотиви наших вимог. Ми потребуємо якнайслабшої гравітації під час реанімації мозку. Ідеальною була б невагомість. Однак ми знаємо, що досягти її не вдасться, якщо не вимкнути двигуни. Але це б остаточно порушило програму польоту.