GAME-OVER

_{- Ви на Оріга дарма не наїжджайте, — несподівано для всіх раптом сказав Кадим, — він справді в Заекранні найдовше. Якщо кому й треба було давати на погони собачки, то, звичайно, йому.}

_{- А Рикпет сказав, — продовжував нашіптувати тихий голос Кадиму, - що ти слабак, і будеш робити все, що він скаже…}

_{- А з Рикпетом, і правда, треба розібратися. Це за що ж Гірея йому собачки кинула? Пам’ятаєте, він її проводжав? А потім відразу й собачки на погонах заблищали. Дивний збіг, правда?}

_{- Кадиме… Ти що верзеш? — запитала Шаната, отетерівши від таких слів. — Ти що, проти Рикпета?}

_{- Я проти Рикпета? — здивувався Кадим. — Ні, я не проти Рикпета, я за справедливість!}

_{- І, по-твоєму, зробити байтом Оріга було б справедливо?}

_{- Ти чого… Оріга — байтом? Ураган — я відпадаю…}

_{- Тоді в чому справа?}

_{- Я ж сказав, що я — за справедливість, — сказав Кадим, але вже якось непевно, — а за Кадима чи за Оріга, яка різниця… Головне, щоб було чесно.}

_{- Правильно, Кадиме! А чесно — призначити байтом мене. Що, не так? — Оріг поклав руку на плече Кадиму. - Удвох ми швидко покажемо, хто тут головний!}

_{- І що, ти хочеш, щоб тобою командував Оріг? — глумливо запитала Шаната.}

_{- Ну ви й утнули! — коротко засміявся Васла.}

_{- Оріг? Ти що, той?.. — Кадим покрутив пальцем біля скроні й струсив із плеча руку Оріга. — Котися ти…}

_{- Тоді чого ж ти хочеш? — знову запитала Шаната і додала, повернувшись до Васли: — А тебе ніхто не запитував.}

_{- А я й сам не знаю… — уже зовсім розгублено сказав Кадим.}

_{- Ти чого? — так само розгублено пробурмотів Васла.}

_{Голос нечутно посміювався. Його план виявився вдалим. Він розрахував правильно. Жадібний Оріг вчепився в примарних золотих собачок і пересварив усіх заекранників. Ну, а Шаната… Яка панянка промовчить, якщо її назвуть потворою? У-у, люта панянка — це велика сила, особливо якщо використовувати її з військовою метою. Але ще більша сила — це тихий голос. Криком можна домогтися багато, але пошепки можна досягтися всього… Можна вважати, що Голос посміхнувся своєму афоризму, якби йому було чим посміхатися.}

РОЗДІЛ 10 Шаната міркує