GAME-OVER

_{- Так, — водячи кінчиком кинджала, відповів Рикпет, — там на стінках багато дротів.}

_{- Чудово, — зраділа Шаната, — виходить, монітори знаходяться саме там.}

_{Оріг стояв похмурий і замислений.}

_{- Оце що ви надумали, — раптом запитав він, — розвалити все? А може, мені тут подобається?}

_{- Замовкни! Ти що, того? — Рикпет покрутив пальцем біля скроні. Він схопив кинджал і написав по солі тільки одне слово: «Гірея!».}

_{- Ая кажу, що мені плювати! Нехай чує! Я не хочу йти звідси, мені тут подобається, і я не дам розвалити гру!}

_{- Заткнися! — крикнув Рикпет і кинувся на Оріга, намагаючись закрити йому рота долонею. Той спритно перехопив руку Рикпета й кинув його через стегно. Рикпет упав на стіл, зачепивши ногами стільці.}

_{- Дурень! Зрадник! — Шаната щосили штовхнула Оріга в плече.}

_{Оріг, який не чекав нападу з цього боку, не втримався на ногах і сам упав на стіл. Тарілка з макаронами, які він кілька хвилин тому їв, перекинулася й акуратно вляглася йому на голову. Вигляд довгих білих макаронів, які звисають в Оріга буквально з вух, викликав у Шанати, незважаючи на серйозність ситуації, напад реготу. Рикпет подивився на Шанату, потім на Оріга й теж зареготав. У цей час отямився Голос. Регіт друзів змінився хворобливими стогонами. Обоє одержали електробатогом.}

_{- Зрада?! — люто сичав Голос. — Втеча?!}

_{Батіг ще й ще бив заекранників. Оріг дивився широко розкритими очима.}

_{«Ну, що ж… — думав він, — я не хотів… Я, правда, не хотів… А що мені робити? Знову додому? Не хочу! Я не дам усе розвалити! їм усім добре, у них удома все є! А як мені доводиться, хто-небудь запитав? Нехай тепер спробують, як це… Нехай спробують! Але я ж не хотів… Як мені тепер далі жити? В одній кімнаті з ними?»}

_{- Годі, припини! — пролунав голос Гіреї. Ніхто не помітив, як вона зайшла. — Тікати зібралися? Ну-ну… Залиш цих дурнів. А ти, Орігу, молодець! — вона повернулася до Оріга. — Рикпете, я повертаю тебе в біти! Відтепер собачки на погонах носитиме Оріг. Він заслужив їх більше, ніж ти!}

_{Гірея змахнула рукою. Собачки з погон Рикпета зникли й відразу з’явилися на погонах Оріга.}

_{- Вітаю тебе, байт Оріг!}

_{Оріг щасливо посміхався, по черзі косуючи на погони, які прикрашали золоті собачки, знак байта.}

_{- Зрадник… — неголосно проговорив Рикпет.}

_{- Дурень ти, Рикпете, і вуха в тебе холодні! Зате в мене на погонах золоті собачки, а тебе висікли!}

_{- Ага, — презирливо кинула Шаната, — а ти розумний і вуха в тебе гарячі. Від макаронів!}

_{Гірея зникла, як і з’явилася, безшумно. Чи зник Голос, було незрозуміло.}