GAME-OVER

_{- По-моєму, там десь, — непевно вказала Шана на стелю.}

_{- Але ж це перший рівень! Там вище нічого бути не може…}

_{Швидко перевірили інші приміщення — ніяких слідів… Тим часом спів припинився. Усіх мучило питання, що там, нагорі, розташовано.}

_{- Я це… — як завжди трохи недорікувато почав Васла.}

_{- Почекай, — перебив його Кадим, — наче знову заспівав?}

_{Усі змовкли. Стояла повна тиша.}

_{- Здалося, — розчаровано зітхнув Кадим.}

_{- Я це… — знову спробував щось сказати Васла.}

_{- Слухайте, — перебив його Рик, — а може, нам здалося? Може, спів чутний з другого рівня, тобто знизу?}

_{- Ні, - упевнено відповіла Шана, — спів долітав саме зверху!}

_{- Я це… — вкотре почав Васла, але його знову перебив Рик:}

_{- А все-таки…}

_{Тут уже Васла не витримав і обурився:}

_{- Мені дадуть сказати чи ні?}

_{- Ну? — нетерпляче подивилися на нього друзі.}

_{Васла сердито глянув на кожного по черзі.}

_{- Слова сказати не дадуть, а ще це… друзі називаються!}

_{Тут уже розсердився Рик.}

_{- Та що ти тягнеш кота за хвіст? Говори давай!}

_{- Демоверсія.}

_{- Що? — не зрозумів відразу Кадим.}

_{- Версія для демонстрації. Демоверсія. Вище може. Вона ось…}

_{- Васла, ти двічі геній! — Рик широко розмахнувся для удару по спині, але той вивернувся.}

_{- Де ж ти раніше був? — закричав Кадим.}

_{- А тут і був. Ви ж це… як грамофони які… слова сказати не дасте…}

_{Повернулися й побігли до виходу.}

_{- Там… наче… сходи, й не було… ніякого… — на ходу уривчасто проговорила Шана.}

_{Широко відкривши двері, Рик вискочив на сходову площадку й завмер, як укопаний. У спину йому вдарився Кадим. Шана спокійно вийшла з дверей, уже знаючи, що вона побачить. Сходова площадка, на якій вони стояли, була останньою. Ніякого поверху вище не було.}

_{- Ось тобі й демоверсія! — розчаровано сказав Кадим.}

_{Раптом Рик ударив себе долонею по лобі.}

_{- Демоверсія — це ж не частина гри! У неї має бути свій вхід, окремий.}

_{- Може, з іншого боку коридору? — припустила Шана.}

_{Разом побігли коридором і мало не були покарані за свою безтурботність. Глюк, який вискочив з бічних дверей, випустив їм услід коротку чергу. Васлі пробило пластмасову пляшку, яку він дотепер тягав у кишені спортивних штанів, і його облило водою.}

_{- От невезуха! - поскаржився Васла.}

_{- Навпаки, — відповів Рик, — а якби поранило?}

_{Перешикувалися по-іншому і далі вже не бігли, а йшли швидким кроком, щоразу оглядаючись.}