GAME-OVER

_{- Киць-киць, — ласкаво покликала кицьку Шана, але та, не доходячи метрів зо два, раптом стрибнула, цілячись пазурами просто в обличчя. Добре, що поруч був Кадим, який, не роздумуючи, змахнув ракетною трубою. Кицька, люто нявкнувши, відлетіла метрів на п’ять і сковзнула в якісь відчинені двері. У кінці довгого коридору з’явився величезний коричневий верблюд. Не роздумуючи, він відвів голову назад, готуючись до вбивчого плювка, але Кадим діяв швидше. До верблюда вже летіла самонавідна ракета.}

_{І тут страшне ревіння наповнило коридор. Почулися гучні важкі кроки, від яких затрусилася підлога. З бічного коридору, що перетинав основний, метрів за п’ятдесят від того місця, де стояла вся компанія шукачів пригод, вийшла велетенська людина. Це був монстр чотириметрового зросту. Ніякого одягу, крім брудної ганчірки, яка оперізувала стегна, не було. Брудне поплутане волосся звисало до самих плечей. Довгі руки майже торкалися колін. Але найстрашнішим було обличчя. Величезне, витягнуте, як у коня, відвисла слинява губа й око — саме око, бо воно було одне, посередині чола, над переніссям. Воно блищало страшною люттю й ненавистю. На мить усі заціпеніли від жаху. Циклоп присів і видав жахливої сили крик, від якого заклало вуха.}

_{- Хлопці, циклоп! Тікаймо звідси! Згадайте попередження Чипсета!}

_{Рик підняв автомат і поклав палець на спусковий гачок. Шана вчинила так само. Але ніхто жодного разу не вистрелив. Вони самі не знали, чому. Обоє пам’ятали застереження Чипсета: стережіться циклопа! Дуже просто! П’ять секунд — і нікого не треба боятися! Але чи то обоє були приголомшені цим жахливим ревінням, чи то вражені}

_{його страшним виглядом, тільки жодного пострілу не пролунало. Циклоп продовжував ревіти й розмахувати страшними руками. Від його кроків здригалися стіни.}

_{Рик відступив.}

_{- Ідемо!}

_{Усі четверо, не повертаючись, позадкували до дверей. Поки пройшли десять метрів, які відокремлювали їх від виходу, друзі зазнали ще однієї атаки сталевих бабок. Одна з них устромилася в дерев’яні двері й тріскотіла крилами, не в змозі висмикнути гостру голову з несподіваної пастки. Васла, не зронивши жодного слова, ударив ножем і зрізав те, що виступало. Крила, навіть упавши на підлогу, продовжували тріскотіти.}

РОЗДІЛ 4 У пошуках Чипсета

_{На сходах друзі зітхнули з полегшенням.}

_{- Нічого собі! — відсапавшись, прокоментувала Шана. — Я туди більше не піду! Як згадаю зміюку, то й зараз знепритомніти хочеться.}

_{- Авжеж, — погодився Кадим, — це не для нервових! А як тобі циклопчик? Рику, а чому ти його не…}