GAME-OVER

_{Ще здалеку побачили в кінці коридору вхідні двері. Таких дверей заекранники не бачили більше на жодному рівні, а на першому ніхто з них ні разу не був, тому про ці двері просто не знали. Обережно вийшли на площадку й одразу побачили невеликі металеві сходи, які вели ще вище, на наступний поверх. Шана, з автоматом у руках, стала біля стінки, поглядаючи то на двері, що виходили на перший рівень, то на маленький сходовий майданчик біля входу в демоверсію.}

_{Сходи впиралася в невисокі неохайно пофарбовані дверцята. Вони були відкриті, а зі щілини долітав рівномірний шум. Рик подав знак, щоб усі замовкли, і, взявши автомат, почав повільно підніматися, обережно зайшовши в зовсім коротенький коридор, лише з трьома дверима. Одні з них були навстіж відчинені. Звідти й долітав шум, який почули друзі. Несподівано все стихло, і Рик завбачливо підняв руку. Довелося спинитися. Почулося бурмотіння, потім знову щось запрацювало. Тоді друзі знову обережно пішли вперед. Ось, нарешті, і двері. Усі приготувалися.}

_{- Уперед! — махнув рукою Рик, і всі троє, заважаючи один одному, забігли до кімнати.}

_{- Ані руш! — закричав Рик.}

_{- Оточуй! Заходь позаду! — явно наслідуючи якогось кіногероя, кричав Кадим.}

_{- А-а-а! — не знайшовши ніяких інших слів, горлав Васла.}

_{У кімнаті їх зустріла повна тиша. Розгублений блідий парубок, який тримав у руках електродриль, з мовчазним подивом дивився на компанію, що так ефектно ввірвалася. Першим він упізнав Кадима.}

_{- А-а-а… Привіт, — він трохи запнувся, згадуючи незнайоме слово, — е-е-е, старий.}

_{- Мене звуть Кадим.}

_{- Ви Васла? Правильно? А вас не маю честі… По-моєму, ви тоді були не дуже у формі?}

_{- Мене звуть Рикпет, або просто Рик.}

_{- А панянку вдома залишили?}

_{- Шано! Агов, Шано!}

_{У відповідь — тиша. Рик вискочив на сходовий майданчик. Там нікого не було.}

_{- Шано! — покликав він.}

_{Хлопці разом з Чипсетом, а це, природно, був він, обнишпорили весь перший рівень, потім усі інші поверхи, крім п’ятого рівня, але все було марно. Дівчинка зникла. Залишалося припустити тільки одне: Шана потрапила в полон до Гіреї. Перебивши чимало глюків, динозаврів і купу ще якоїсь віртуальної погані, повернулися до кімнатки Чипсета.}

_{- От дурило! Ну як же я її одну залишив? Півгодини тому вона мені говорила, що їй одній страшно, а я її залишив! А вона немов відчувала! От же дурна моя голова! — бідкався Рик.}

_{- Препогано вийшло, чого вже тут… Усі ми хороші!}

_{- Ви це… ридати вмієте… тут, як це… думати… ну… треба. А Шана… Шана — це, розумієш… Шана! Вона зможе!}