GAME-OVER

_{- А хто заважає спробувати? Пляшки в мене є, десь у кладовці лежать. Тато навесні за березовим соком ходив, от і залишилися. Рушників немає, а ось якісь ганчірки непотрібні в мами є, у тій же кладовці подивитися треба.}

_{За кілька хвилин друзі знову сиділи біля монітора, тримаючи в руках боєзапас: по пляшці з водою й по шматку ганчірки. Кадим сходив до сусіда й знову відніс портрет кицьки, так би мовити, запасний шлях відступу. Перед тим, як включити комп’ютер, він сказав:}

_{- Здається все готово. Значить так, спробуємо вискочити на четвертий рівень. Найвірогідніше, Чипсет десь на п’ятому — створив оборону й чекає підмогу, але пхатися туди без зброї не можна. Треба роздобути хоч один автомат. І, звичайно, треба шукати Чипсета. Коли знайдемо, тоді буде простіше. Без нього нам з Гіреєю не впоратися. Нині нам не тікати від неї треба, а перемогти, а це зовсім інша справа.}

_{За комп’ютер сів Кадим. Він швидко й спритно дійшов до четвертого рівня.}

_{- Ну що, поїхали?}

_{- Enter! - вигукнули всі хором. Екран зарябів і вкрився блакитнуватим серпанком.}

_{- Кадиме, ти перший!}

_{Той міцно притулив ліктем пляшку з водою й пірнув в екран.}

_{- Васло! — скомандував Рикпет.}

_{Васла важко зітхнув, але слухняно, без поспіху, акуратно засунув пляшку у величезну кишеню спортивних штанів, підійшов до монітора.}

_{- Ну, ти це… Доганяй… — і булькнув в екран.}

_{- Твоя черга.}

_{Шана пустотливо подивилася на Рика, раптом цмокнула його в щоку, витягнула вперед обидві руки із затиснутою пляшкою і, перш ніж Рик устиг що-небудь сказати, щучкою сковзнула в монітор.}

_{- Ото вже дівчиська… Не можуть вони просто так попрощатися. Вічно зі своїми телячими ніжностями… — удавано невдоволено}

_{пробурчав він, хоча серце в грудях від цього легкого дотику дівочих губ важко гупнуло й покотилося кудись у п’яти. Рик просунув голову в екран і, плавно відштовхнувшись ногами, м’яко пішов на той бік екрана.}

_{Усі четверо опинилися посеред залу, де колись поранили Рика. Стояла цілковита тиша.}

_{- Агов! — крикнув Кадим. — Є хто-небудь?}

_{- Балда ти! — сказав Рик. — Хто тут може бути? Глюк? То він тобі відповість автоматною чергою, а гравець — такою ж чергою що-небудь запитає.}

_{Сказав — і немов наврочив. З далекого кутка залу вийшли два глюки. Вони без розмов підняли автомати. Друзі кинулися в найближчі відчинені двері. Віддихалися.}

_{- Ну, — під’юджуючи запитав Кадима Рик, — чого ж ти їх водою не поливав?}

_{- Якою водою? А… — Кадим з подивом подивився на пляшку, затиснуту в лівій долоні, - яка тут вода, бісові віники… Я так летів до дверей, думав, вітром штани здме, а ти — вода!}