GAME-OVER

_{- Що ж, ризик є. Іти чи ні — кожен має вирішити сам, — сказав Рик. — Запитую востаннє: ідемо на допомогу?}

_{— Ідемо! — першим відповів Кадим.}

_{- Звичайно, — рішуче труснувши головою, твердо сказала Шана.}

_{- Я, ну… словом, чого там… всі, ну… і я туди ж! — з невеликою затримкою, але все-таки досить упевнено відповів Васла.}

_{- Вирішено! — підбив підсумок Рикпет. — Збираємося у мене в суботу о другій. Про одяг не говорю, самі все знаєте.}

_{- Почекай, — перебила його Шана, — а що там писав Чипсет про те, де він знаходиться?}

_{- Та нічого. Я в грі — й усе… І далі про циклопа.}

_{- Я пропоную, щоб кожен із нас спробував дістатися до п’ятого рівня й хоч одним оком подивився, що там робиться. Самим же потім легше буде.}

_{-Діло! Молодець, Шано! — Рик посміхнувся. — Вважайте це домашнім завданням.}

РОЗДІЛ 2 Незрозумілі справи

_{Після того, як друзі пішли, Рикпет сів за комп’ютер і відкрив Гру. Три рівні він пройшов легко і приготувався до серйозного опору на четвертому, але й четвертий він пройшов несподівано легко. Це його здивувало. За весь час, скільки він грав у Гру, так легко пройти четвертий рівень йому не щастило жодного разу. Хіба можна вважати серйозною оборону, коли проти гравця виставляється десяток глюків, один-два динозаври й кілька недбало встановлених мін. Але на п’ятому рівні все стало на свої місця. За кожним поворотом на Рика чекали несподіванки, причому динозаврами четвертого рівня тут і не пахло. На озброєнні глюків з’явилися зовсім нові види зброї. Це були ручні ракетні установки із самонавідними ракетами, якісь бойові верблюди, які далеко й влучно плювалися зеленою отруйною слиною, змії, які зненацька падали зі стелі, бабки-вбивці, які літають зі швидкістю кулі, та інші несподіванки, через які Рик, і оком не змигнувши, розгубив усі свої життя.}

_{Від гри Рика відволік телефонний дзвінок.}

_{- Рику, — почув він у трубці переляканий голос Васли, — я це… Тільки ти те… Коротше… ну… не вважай мене за дурня якого… але щойно я бачив глюка.}

_{- Що? Кого ти бачив?}

_{- Рику, ну, в глюка, що відразу того… видно? Ми ще сміялися…}

_{- Шоколадні губи.}

_{- Ну! А ще?}

_{- Нечутливість до болю.}

_{- Ну… А чого б ти… це… подумав, якби дядькові з коричневими губами машина ну… наїхала на ногу, а він, як цей… навіть не скривився, а нога, як млинчик, а потім це… назад?}

_{- Я б подумав, що це глюк.}

_{- Ось і я того… тому тобі й подзвонив.}

_{- Де ти його бачив?}