GAME-OVER

_{Удвох вони підхопили Рика й потягли до монітора. Чипсет схопив по автомату в кожну руку й поливав вогнем двері, прикриваючи відхід.}

_{- Ідіть! Мені вона нічого не зробить! Ідіть швидше!}

_{Друзям пощастило, монітор був у другому ряду, тобто зовсім невисоко від підлоги.}

_{- Game over! - навперебій закричали вони. Екран монітора вкрився легкими брижами, а потім блакитним туманом. Обережно, але й особливо не затримуючись, непритомного Рика проштовхнули в широкий екран, потім у блакитний туман пірнула Шана, за нею Васла. Кадим повернувся до Чипсета:}

_{- Спасибі, старий!}

_{Чипсет усміхнувся у відповідь і почав відступати в кімнату з грибком. Кадим пірнув у рятівне блакитне марево.}

_{Він опинився в зовсім незнайомій кімнаті. Збитий кимось зі стола, на підлозі валявся рятівний портрет Ксюхи.}

_{- Рику? — поторсав друга Кадим, другою рукою піднімаючи з підлоги рятівний портрет. — Рику?}

_{Кров на сорочці Рика блідла й зникала. Легкий рум’янець з’явився на щоках. Він більше не був непритомний, він просто спав.}

_{- Рику! — ще раз поторсав його Кадим.}

_{Нарешті той розплющив очі.}

_{- А… Хлопці… Знайшли-таки кицьку?}

_{- Рику! Ти геній! Ми її нашершелили! Як ти це все передбачив?}

_{-Та так… Подумалося, якщо Гірея нас заманює, то найперше відріже нам шляхи відступу. Так і вийшло.}

_{- А чому нікому нічого не сказав?}

_{- А якби Гірея почула? Правда, Шана помітила, що фотографії немає на місці.}

_{- Так, а потім такі події почалися, що в мене все з голови вибило.}

_{- Що ж, ходімо додому.}

_{- А де ми, власне?}

_{- У моїх сусідів. Це я їх попросив комп не виключати і фотку Ксюшину не забирати від екрана.}

_{Може, хтось із сусідів і бачив, як у неділю, початок на третю, із квартири номер 51 будинку 107, який стоїть невідомо на якій вулиці в місті Києві, вийшли троє хлопців і одна дівчинка. Вони голосно розмовляли й сміялися, бо були щасливі, бо перемогли.}

ЧАСТИНА З АТАКА ІЗ ЗАЕКРАННЯ

РОЗДІЛ 1 Несподіваний лист

_{Петрик закінчив домашнє завдання з географії й закрив зошит. На годиннику була майже дев’ята вечора. Не дуже-то й пізно, можна ще повозитися з компом. Та й електронну пошту він не перевіряв уже кілька днів. А раптом хто-небудь що-небудь надішле? Він натис на екрані іконку «Outlook» і почекав, поки завантажиться програма.}

_{У правому нижньому кутку екрана з’явився маленький конвертик, який означав, що прийшов лист. У колонці «Відправник» значилося «Чипсет».}

_{Ніхто з Петрикових товаришів таким ім’ям не користувався. Петя знав тільки одного Чипсета - першого помічника Великого Процесора, хазяїна Заекрання, де він уже двічі побував разом із друзями.}