GAME-OVER

_{Що ж знадобилося Чипсету? Він з нетерпінням відкрив лист. Цілком імовірно, він писався у великому поспіху, бо всі розділові знаки були пропущені, а імена написані з маленьких літер:}

_{рик у нас лихо процесор полоні гірея збожеволіла поспішайте баритися не можна я в грі бережіте циклопа він}

_{На цьому лист обривався, і що хотів сказати Чипсет про циклопа, залишалося незрозумілим.}

_{Петрик зняв телефонну трубку.}

_{- Добрий день, — чемно привітався він з Наталчиною мамою, — можна Наталю? Привіт! Шано, я одержав листа від Чипсета. Чому мені? Звідки я знаю, але лист прийшов і ось що в ньому написано.}

_{- А що він там писав про циклопа? — запитала Шана.}

_{- Бережіться циклопа, він…}

_{- Цікаво, що Чипсет мав на увазі, говорячи «він»? Він страшний? Він небезпечний? Він хитрий?}

_{- Так, Шано, ще одна дивовижа, слово «бережіте» написано з помилкою. Щиро кажучи, я так і не зрозумів, як треба його читати: чи то бережіть, чи то бережіться.}

_{У трубці на кілька секунд зависла пауза.}

_{- Може, просто помилка?}

_{- Лист явно написаний поспіхом, без великих літер, без крапок і ком. Може, і справді помилка. Та і чого б це ми мали берегти якогось там циклопа?}

_{- Ну ось, ти ж сам кажеш…}

_{- Коротше, Шано, треба сурмити збір. Давай завтра після уроків у мене. Ти подзвони Васлі, а я Кадиму.}

_{Наступного дня після уроків усі четверо зібралися в Рикпета.}

_{- Чого там, — як завжди квапився Кадим, — коню зрозуміло, треба йти на допомогу Чипсету! Якби не він, ми б минулого разу із Заекрання взагалі могли не вилізти!}

_{- Це… Атож, — сказав Васла, який не любив довгих розмов, — допоміг він нам минулого разу ого як… Але хіба… як його… справа в цьому? Людина просить допомоги… Хоча, яка він це… людина? Глюк? Та наче не цей… і не глюк зовсім… Ось ти скажи, — вимогливо звернувся він до Рика, — хто він є, цей Чипсет?}

_{- Віртуальна особистість… — висловила свою думку Шана.}

_{- От-от, віртуальна… — продовжив Васла, — а ми з вами ці… типу… справжні! І кулю там можна… того… одержати… як це… цілком справжню!}

_{- Він для тебе віртуальний, а ось ти для нього який? — вступив у розмову Рик. — Він же не запитував, віртуальний ти чи справжній, коли наш відхід прикривав?}

_{- Ось уже не думала, що ти такий… — розчаровано сказала Шана.}

_{- Та що ви, справді, на мене напалися, як ці… ну, словом… голодні які? Що, запитати не можна? Я ж не того… не відмовляюся! Тільки раптом ця тітка нам, ну… як тоді… пастку там готує?}

_{Усі перезирнулися. У всіх у пам’яті була свіжа недавня подорож, коли вони потрапили в пастку.}